І. М. Борисов м. Харків (Перекладознавство)

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ СИНХРОННОГО ПЕРЕКЛАДУ В КОНТЕКСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Значний розвиток міжнародного співробітництва у нашій країні спричиняє попит на висококваліфікованих фахівців у галузі перекладу, зокрема синхронного, а це у свою чергу викликає потребу у підготовці перекладачів-синхроністів, яка має базуватися на науково-обґрунтованій методиці навчання. Відповідно, обсяг наукової літератури з методики навчання синхронного перекладу постійно зростає, особливо це стосується видань англійською мовою. Разом з ним зростають і потреби її швидкої обробки перекладачами, аби забезпечити українським фахівцям доступ до неї. Мета цієї праці – стисло охарактеризувати основні вітчизняні та зарубіжні наукові праці, присвячені методиці навчання синхронного перекладу, та виділити найактуальніші аспекти проблеми навчання згаданого виду перекладу.

Професійний синхронний переклад визначається як вид усного перекладу, що здійснюється одночасно з одноразовим сприйняттям на слух усного повідомлення на мові оригіналу в спеціальній кабіні, що ізолює перекладача від аудиторії та у процесі якого (в екстремальних умовах діяльності) у будь-який відрізок часу переробляється інформація чітко обмеженого обсягу [8]. Такий вид перекладу вважається найважчим, оскільки він вимагає від перекладача одночасного виконання кількох видів діяльності, спричиняючи значне психологічне навантаження.

Проблемою дослідження синхронного перекладу та методикою його навчання займалися такі відомі вчені, як  Г. В. Чернов [8] та А. Ф. Ширяєв [9], дослідження яких не втрачають актуальності й по сьогодні. На дисертаційному рівні розглядаються проблеми побудови ефективної методики навчання синхронного перекладу для студентів старших курсів мовних вузів [2]. Цікавим та корисним з методичної точки зору є дослідження, присвячене вивченню стратегій у синхронному перекладі [3]. Не зважаючи на те, що воно проведене на матеріалі російсько-англійської та англо-російської комбінації мов, більшість стратегій характерні і для виконання синхронного перекладу з української мови на англійську та навпаки. Вітчизняні вчені розробили і практичні посібники з навчання синхронного перекладу, що охоплюють різні комбінації мов: російсько-англійську та англо-російську [1; 7], українсько-англійську та англо-українську [6].

Інтерес до синхронного перекладу продовжує зростати, як в нашій країні, так і за її кордоном, свідченням цього є поява праць, присвячених розв’язанню окремих питань з методики навчання синхронного перекладу, а саме: вивчаються методичні передумови формування компетентності у синхронному перекладі з використанням інформаційних технологій [4] та лінгвістичні особливості відбору текстів для навчання синхронної перекладацької діяльності та критерії їх відбору [5].

Все більшу увагу закордоном пригортають проблеми, пов’язані з подоланням значного стресу, що виникає під час здійснення синхронного перекладу [10]. Зокрема, дослідники [10] поділяють стресові фактори при синхронному перекладі на об’єктивні та індивідуальні.

Об’єктивні стресові фактори не залежать безпосередньо від перекладача. В якості прикладу можна навести постійне інформаційне навантаження: перекладач повинен запам’ятовувати велику кількість інформації, причому робити це доводиться одночасно слухаючи оратора і формулюючи текст перекладу. Ще один об’єктивний стресовий фактор це – час. Перекладач-синхроніст постійно обмежений в часі – він не має змоги говорити довше за мовця, тому йому треба не тільки правильно та точно, але й дуже швидко та чітко сформулювати текст перекладу. Така висока ступінь зосередженості також виступає значним стресовим фактором, адже перебуваючи тривалий час в зосередженому стані, перекладач швидко втомлюється та потребує відпочинку.

До об’єктивних стресових факторів належить і середовище ізольованої кабінки, яке у багатьох випадках не відповідає всім необхідним стандартам. Зокрема, температура в таких кабінках часто перевищує норму, перешкоджаючи ефективній роботі перекладача.

Індивідуальні стресові фактори залежать безпосередньо від перекладача. Сюди відносяться вміння взаємодіяти з іншими, стан здоров’я перекладача та втома. За наявності проблем зі здоров’ям, перекладач не може цілковито сконцентрувати свою увагу на виконанні перекладу, що надзвичайно негативно відбивається на якості перекладу. Не можна також виконувати синхронний переклад упродовж тривалого часу, слід брати до уваги особливості свого організму та чітко усвідомлювати через який проміжок часу наступає втома.

Одним з завдань методики навчання синхронного перекладу беззаперечно має стати розробка шляхів подолання стресових факторів під час виконання такої складної діяльності, адже саме від цього залежатиме продуктивність та ефективність праці перекладача.

Таким чином, як випливає з проведеного аналізу наукової літератури, спектр питань, пов’язаних з вивченням синхронного перекладу та методики його навчання, є надзвичайно широким та актуальним, зважаючи на розширення міжнародних зв’язків нашої держави та, відповідно, збільшення попиту на якісний переклад, у тому числі синхронний. Проте, однією з найгостріших є проблема подолання стресу у процесі виконання синхронного перекладу, саме тому перспективу наших подальших наукових розвідок вбачаємо у детальнішому вивченні закордонних праць, присвячених питанню подолання стресу при виконанні синхронного перекладу, та виділенні з означених робіт основних термінів з метою проведення аналізу способів їх перекладу.

Література

1. Виссон Л. Практикум по синхронному переводу с русского языка на английский (с аудиоприложением) / Виссон Л. – М. : Р. Валент, 2002. – 200 с.

2. Гоман Ю. В. Методика обучения синхронной переводческой деятельности студентов старших курсов языковых вузов : На материале английского языка : дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / Гоман Юлия Валентиновна. – Санкт-Петербург, 2002. – 278 с.

3. Илюхин В. М. Стратегии в синхронном переводе (на материале англо-русской и русско-английской комбинации перевода) : дис. … канд. филол. наук : 10.02.20 / Илюхин Владимир Михайлович. – Москва, 2001. – 206 с.

4. Кириченко Т. Г. Методичні передумови формування усної перекладацької компетенції з використанням інформаційних технологій / Т. Г. Кириченко // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Педагогіка та психологія. – 2010. – Вип. 17. – С. 12–19.

5. Кириченко Т. Г. Тексти для навчання синхронної перекладацької діяльності: лінгвістичні особливості та критерії відбору / Т. Г. Кириченко // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Педагогіка та психологія. – 2010. – Вип. 18. – С. 24–31.

6. Максімов С. Є. Усний двосторонній переклад (англійська та українська мови). Теорія та практика усного двостороннього перекладу для студентів факультету перекладачів та факультету заочного та вечірнього навчання (+2 компакт-диска) : [навч. посібник] / Максімов С. Є. – К. : Ленвіт, 2007. – 416 с.

7. Мирам Г. Э. Курс синхронного перевода (англо-русская языковая пара) / Мирам Г. Э., Иванова С. В., Амплеев П. В. – Киев : Ника-Центр, 2007. – 341 с.

8. Чернов Г. В. Основы синхронного перевода : [учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз.] / Чернов Г. В. – М. : Высшая школа, 1987. – 256 с.

9. Ширяев А. Ф. Синхронный перевод: деятельность синхронного переводчика и методика преподавания синхронного перевода / Ширяев А. Ф. – М. : Воениздат, 1979. – 183 с.

10. Kurz I. Psychological stress during simultaneous interpreting: a comparasion experts and novices / Kurz I // The Interpreters' Newsletter. – 2003. – № 12. – Р. 51–67.