ОСОБЛИВОСТІ ЖІНОЧОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ
(на матеріалі англомовної прози)
З середини ХХ-го століття
у зв’язку з стрімким поширенням ідеології політкоректності, гендерний фактор
стає одним з найбільш важливих в житті англомовного соціуму [2, 29-30].
Виникають емпіричні дослідження, які аналізують особливості чоловічої та
жіночої мови, чутливість представників протилежних статей до гендерних
стереотипів та моделі чоловічої і жіночої комунікативної поведінки.
Актуальність цієї статті
обумовлена загальною увагою лінгвістичних розвідок до вивчення комунікації та
необхідністю виявлення моделей комунікативної поведінки, що залежать від
соціально-статусних характеристик мовця, однією з яких є гендер.
Згідно з визначенням,
запропонованим А. В. Кириліною, гендер – це соціокультурний
конструкт, що пов'язаний з наданням особистості особливих якостей та норм
поведінки на основі статі. Це та рольова
поведінка статей, яка визначає відносини особистості з іншими людьми: друзями,
колегами, однокласниками, батьками, випадковими перехожими і т.д. [2, 29-30].
На відміну від категорії sexus гендерний статус і, відповідно, гендерна ієрархія і
гендерно зумовлені моделі поведінки задаються не природою, а конструюються суспільством,
пропонуються інститутами соціального контролю та культурними традиціями.
Гендерні відносини є важливим аспектом соціальної організації. Вони особливим
чином виражають її системні характеристики і структурують відносини між суб’єктами
[2].
Oxford English Dictionary характеризує гендер як стан буття чоловіком або жінкою (зазвичай використовується з посиланням на соціальні і
культурні відмінності, а не на біологічні) [3].
Під комунікативною
поведінкою ми розуміємо реалізацію мовцем сукупності лінгвальних та
екстралінгвальних засобів комунікації залежно від ситуації спілкування, цілей,
які ставлять перед собою індивіди, а також їх статусних характеристик і
соціальних ролей [1, 124].
Наше дослідження
комунікативної поведінки персонажів-жінок в англомовній прозі дозволило
виділити наступні її риси:
• Звернення у ході бесіди
до авторитету знайомих чи родичів: “Miss Pitty told us they hadn’t intended announcing it till next year, because Miss Melly
hasn’t been very well; but with all the war talk going around, everybody in both
families thought it would be better…” [4, 13].
Даний приклад показує, що
дівчата, щоб підкреслити правдивість свого повідомлення згадують міс Пітті, яка
є джерелом інформації.
• Використання
інтенсифікаторів: She misses the
gentle, loving friend who had been so much more important to her than
she had ever realized [4, 99].
Як бачимо з прикладу мова
жінок направлена на підсилення позитивної оцінки.
• Використання форм
ввічливості й пом’якшення: Would you mind if I stayed in bed tomorrow and didn’t go calling
with you? [4, 788].
Репліка жінки має форму
ввічливого запитання, що показує, що жінки не домінують в інтеракції та
дотримуються ввічливих стратегій.
• Високий рівень вживання
вигуків у мовленні: Oh, yes! What most people
don’t seem to realize is that there is just as much money to be made out of the
wreckage of a civilization as from the upbuilding of one [5, 269].
Характерною рисою
жіночого мовлення вважається часте використання вигуків. В цьому конкретному
випадку експресивність мовця напряму демонструє його емоційний стан.
• Використання великої
кількості епістемічних і модальних конструкцій: “I’m not sure that that’s a compliment,” she said uncertainly. [4, 466].
Як бачимо з прикладу,
зазначені структури допомагають уникати категоричності під час висловлення
власної точки зору чи повідомлення певної інформації.
• Використання
емфатичного do: I do want to say that
if you do, build another store out here, you can’t possibly go wrong. [5, 136], що демонструють емоції мовця.
• Використання звертань: “Hurry, Elias,” said Scarlett, “hurry” [5, 11].
Персонаж-жінка має на
меті спонукати слухача до дії, при цьому звертання привертає увагу
співрозмовника до висловлювання.
• Вживання у мовленні,
синтаксичних зворотів із подвійним запереченням: Not did she evil not, not feeling she no pain [5, 15].
Множинне заперечення
свідчить про надання реченню стилістичного забарвлення.
Таким чином комунікативна
поведінка персонажів-жінок має на меті продемонструвати їх схильність до
емоційності, ввічливості, перебільшення в оцінці та невпевненість в собі.
Подальшою перспективою розвідки є аналіз тих стратегій і тактик, що є
характерними для жіночої комунікативної поведінки.
Література
1. Борисенко Н. Д. Менасивна комунікативна поведінка
персонажів британської драми: гендерний аспект
/ Н. Д. Борисенко // Мовні і концептуальні картини світу / за
ред. А. Д. Бєлової. – Київ : ВПЦ «Київський університет», 2014.
– Вип. 47. – Ч. І. – С. 123-130.
2. Кирилина
А. В. Развитие гендерных исследований в лингвистике
/ А. В. Кирилина //
Филологические науки. – 1998. – №2. – С. 29-35.
3. Oxford English Dictionary. – Режим доступу: http://www.oxforddictionaries.com/definition/english/online
4. Mitchell M. Gone with the wind / Mitchell М. – Maryland : Taylor Trade
Publishing, 1991. – 1288 p.
5. Ripley A. Scarlett / Ripley А. – N.Y. : Warner Books, 1991 – 1088 p.
Комментариев нет:
Отправить комментарий