Н. Д. Литвиненко м. Житомир (Германістика)

ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ НЕОЗНАЧЕНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ XIV-XVII СТОЛІТЬ

Сучасний етап розвитку мовознавства характеризується підвищеним інтересом до проблеми категорії неозначеності та її місця в англійській мові. Це прямо пов'язано із світоглядом людини, коли деталі навколишнього середовища розглядаються як відомі, означені або невідомі, неозначені. Категорія є темою дослідження численних зарубіжних [3, 4] та українських [1, 2] науковців. Функціонування категорії в реченні вимагає особливої уваги.

Дослідження базується на роботах ранньоновоанглійського письменника У. Шекспіра та середньоанглійського поета Дж. Чосера. Формальним маркером категорії неозначеності в середньоанглійській, а також у ранньоновоанглійській мовах є неозначений артикль. У ранньоновоанглійському реченні прослідковується тенденція використання неозначеного артикля на позначення нової інформації, що в свою чергу маркує фокус речення.. У більшості випадків (наприклад, 82,6% в «Сон літньої ночі», 77% в «Комедії помилок») речення із прямим порядком слів містять неозначений артикль із фокусуючими властивостями. У реченнях із непрямим порядком слів неозначений артикль із більшою вірогідністю маркує стару інформацію, позначаючи топік речення, як у прикладі (1):

(1) “What answer, sir? when spoke I such a word?”

Приклад (1) має непрямий порядок слів за структурою VSO, а невизначений артикль маркує контекстуально стару інформацію, презентуючи топік речення – “a word”. Однак, в середньоанглійській мові неозначений артикль маркує контекстуально нову інформації майже у всіх випадках, є невелика вірогідність маркування ним топіку у реченнях як із прямим порядком слів, так і з непрямим .

Окрім формальних маркерів категорії неозначеності, існують і інші способи вирізнення категорії в англійській мові. Контекстуально, категорія може бути виражена різними частинами мови. Наприклад, номінальними частинами речення як “minority”, “some”, “somebody” і т.д. У ранньоновоанглійській мові виявляється вища вірогідність маркування номінальними елементами топіку речення у порівнянні із середньо англійською мовою; хоча займенник “some” маркує топік у реченнях із прямим порядком слів у 44% випадків у середньо англійських реченнях. Іншими засобами вираження категорії неозначеності, що знаходимо як у середньо- так і ранньоновоанглійській мовах є: прикметник (“endless”), прислівник (“a little”). Наприклад (2):

(2) “And in this wise thise lordes, alle and some, 

      Been on the sonday to the citee come.”

    ( And in this manner nobles all and some

     Had on that Sunday to the city come)

Приклад (2) взятий із «Кентерберійських оповідань» Дж. Чосера. Найчастіше неозначений займенник some (som) займає фінальну позицію у середньоанглійському реченні. У прикладі (2) він виступає у ролі додатка у фразі “alle and some”. Речення (2) має порядок слів OSV, фраза “nobles alle and some” маркує топік речення, конкретизуючи стару інформацію, у той час як фокус речення “had to the city come”.

Таким чином, у порівнянні із середньоанглійським реченням, ранньоновоанглійське виражає більшу вірогідність вираження топіку речення маркерами категорії неозначеності, особливо у реченнях із непрямим порядком слів. Існує тенденція для всіх засобів вираження категорії неозначеності (номінальні частини речення, неозначений артикль, деякі прислівники, прикметники) маркувати контекстуально нову інформацію, представляючи фокус речення.

Література

1. Воронцова Г. Н. Об артикле в английском языке / Г. Н. Воронцова // Иностранные языки в высшей школе. – М. : Высшая школа, 1964. – Вып. III. - 436 с.

2. Грижак Л. Мовно-прагматичні чинники категорії означеності/ неозначеності в англійській мові / Людмила Грижак // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка,  2008. – Вип. 75(2). – С. 51–54.

3. Hawkins J. Definiteness and Indefiniteness: A Study in reference and grammatically prediction. – London : Croom Helm, 1978. – 316 p.

4. Jespersen O. A Modern English Grammar on Historical Principles, VII: Syntax. Completed and edited by Niels Hafslund / Jespersen O. – Copenhagen : Einar Munksgaard, 1954. – 704 p.