КЛАСИФІКАЦІЯ
УКРАЇНСЬКИХ ДІЄСЛІВ РУХУ
Проблема класифікації дієслів належить до найбільш актуальних в сучасному
мовознавстві. Свідченням тому є числені праці вітчизняних і зарубіжних вчених,
присвячені цьому питанню. Його складність і багатоплановість проявляються в
різноманітті дослідницьких підходів до вивчення дієслівного значення, а також в
різноманітності семантичних класифікацій дієслівних слів [1, 2].
Над проблемою класифікацій предикатів працювали такі вчені, як Л. В. Щерба,
У. Чейф, Т. В. Булигіна, Л. М. Васильєв, О. Н. Селіверстова, Т. Д. Шабанова.
Даній проблемі приділяли значну увагу в своїх роботах Л. А. Львів, Г.
Г. Сильницький, Т. Б. Алісова. В українському мовознавстві класифікацією
предикатів займалися І. Р. Вихованець, В. М. Русанівський, О. І. Леута,
С. М. Дишлева та ін.[4, 5].
Дієслова руху належать до найбільш уживаних дієслів, вважаються дієсловами
широкої семантики, несуть у собі доволі високий ступінь абстракції, завдяки
чому можуть вступати в найрізноманітніші зв’язки з іншими словами [2, 93]. За
основу виділення дієслів цієї групи булла покладена ознака руху – механічне
переміщення у просторі. За цією ознакою в семантичній структурі кожного з
виділених дієслів булла виявлена одна спільна сема – переміщення в просторі.
При класифікації дієслівної лексики в семантичному аспекті використовуваються головним чином три
принципи:
−
денотативний
(тематичний);
−
парадигматичний;
−
синтагматичний [3,
87].
При денотативному підході враховується насамперед природне, онтологічне
розчленування предметів, ознак, властивостей, дій, процесів, подій і станів,
відбите в структурі мови.
Парадигматичні класифікації лексики здійснюються шляхом виділення в
значеннях слів (при їх порівнянні з ідентифікатором) тотожних і диференціальних
компонентів.
Останнім часом при класифікації дієслів найчастіше застосовується
синтагматичний принцип, заснований на обліку кількості та якості (семантичного
змісту) дієслівних валентностей [5, 23].
Дієслова руху можна також аналізувати відносно суб’єкта чи об’єкта
переміщення. За цим критерієм їхподілено на 3групи:
а) ті, що позначають переміщення тільки суб’єкта (незалежне переміщення),
(укр.) мчати;
б) ті, що позначають одночасне переміщення і суб’єкта і об’єкта або лише
об’єкта (залежне переміщення), (укр.) нести;
в) ті, що можуть позначати як залежне, так і незалежне переміщення, (укр.)
коливатися.
На основі проведенного аналізу українських дієслів руху було встановлено
декілька критеріїв класифікації. Це дозволило сформуватиїх у підгрупи і
встановити між ними системні відношення [2, 101].
Залежно від ступеня досягнення чи недосягнення кінцевої точки, можна
виокремити 5 груп дієслів:
1)
(укр.) посувати –
рух вперед без вказівки на досягнення /недосягненняорієнтира;
2)
(укр.) направляти –
рух у напрямку орієнтира без вказівки на наближення чи досягнення;
3)
(укр.) підходити–
рух у напрямку орієнтира, наближення до орієнтира;
4)
(укр.) доходити–
рух у напрямку орієнтира, досягнення орієнтира;
5)
(укр.) входити- рух
у напрямку орієнтира, всередину орієнтира.
До другого типу належать дієслова у яких актуалізується початковий пункт
руху:
1)
(укр.) повертати –
рух у зворотному напрямку, назад;
2)
(укр.) покидати –
рух від об’єкта, у визначеному або невизначеному напрямку;
3)
(укр.) виходити–
рух у напрямку від об’єкта, з меж об’єкта;
4)
(укр.) повертатися–
повернення до попередньої або початкової точки.
Третій тип дієслів руху відображає тип локації, у якому зазначено рух від
однієї точки до іншої, тобто вказується маршрут.
У результаті дослідження українських дієслів руху та їх основних
семантичних підтипів доведено, що між окремими групами не завжди можна встановити чітку межу. Одне дієслово
може належати до кількох груп з тонкою диференціацією значень. Тому вихідним
пунктом у такій класифікації є актуалізація значення дієсловау момент
мовленнєвих актів.
Література
1. Васильев Л. M. Семантические типы предикатов./ Васильев Л. М. – М. :
Наука, 1982. – 154 с.
2. Іваницька Н. Б. Дієслівне вираження мікрокатегорії «Рух» в українській
та англійській мовах / Іваницька Н. Б. – К. : КДПУ, 2009. – С. 92-105.
3. Орлова Т. М. Семантична структура та лінгвостилістичні можливості назв руху
в сучасній українській мові/ Орлова Т. М. –Запоріжжя : Нова книга, 1999.- 145с.
4. Пушанко Т. П. Дієслова переміщення в українській та російській мовах/ Пушанко
Т. П. – Луганськ : Луг, 1964. – 167 с.
5. Шпенюк І. Є. Семантичне поле дієслів руху з прихованим локативним
компонентом / Шпенюк І. Є. – К. : КДЛУ, 1995. – С. 23-24.
Комментариев нет:
Отправить комментарий