ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
Головною метою науково-технічного стилю, до якого належить
науково-технічна література, є систематизація знань, пізнання світу,
повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування
гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, виклад матеріалу, презентація наукових
даних суспільству.
Одне з провідних місць в сучасному перекладознавстві посідає
проблематика перекладу науково-технічної літератури.
На стику лінгвістики з однієї сторони і науки та техніки з
іншої виникає такий вид перекладу, як науково-технічний. Переклад наукової та
технічної літератури необхідно розглядати як з точки зору перекладознавства,
так і з наукової і технічної позиції.
Бурхливий розвиток техніки та поширення науково-технічної
інформації значно збільшили значення науково-технічного перекладу. М. Снель-Горнбі
відзначав, що не так вже й багато спільного між різними видами перекладу.
Зазвичай, при перекладі науково-технічної літератури не шукають певний
прихований зміст, тут прагнуть до особливої термінологічної точності.
Переклад німецької науково-технічної літератури відрізняється
від перекладу художньої літератури, газетних статей, документально-ділового
матеріалу.
Науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем,
який відрізняє їх від інших типів текстів [1, 123]. При перекладі таких текстів
ця особливість створює додаткові труднощі, з огляду на їх неоднозначність, а також
відсутність перекладних відповідників (у випадку термінів-неологізмів, такі
терміни, як правило, не відображені в словниках).
Під час перекладу науково-технічного тексту потрібно
пам’ятати про те, що існують розбіжності в побудові речень мови оригіналу та
української мови, а також відмінність системної організації мов.
Труднощі при перекладі викликає, в першу чергу, передача
правильного змісту кожного речення, що дуже часто не відповідає дослівному
перекладу.
Точна передача інформації – основна вимога до
науково-технічного перекладу. Критерій адекватного науково-технічного перекладу
звучить так: “він повинен точно передавати зміст оригіналу, містити загальноприйняту
в мові перекладу термінологію та відповідати нормам науково-технічної
літератури, переклад якої здійснюється” [1, 56].
Основною рисою науково-технічних текстів є їх
насиченість у великій кількості спеціальними
термінами, термінологічними словосполученнями, які не залежать від
контексту, вони знаходяться у спеціальних двомовних словниках, і в той же час, характерною
рисою сучасної науково-технічної літератури є використання скорочень та
абревіатур.
У процесі перекладу загальноприйняті офіційні скорочення не
можна довільно змінювати чи замінювати.
Для перекладу термінів-словосполучень
А. О. Кульчицька рекомендує використовувати наступні прийоми [4, 33]:
−
переклад за допомогою використання родового відмінку;
−
переклад за допомогою використання різних прийменників;
−
прийом калькування, тобто переклад слова чи словосполучення
мови оригіналу за його частинами з наступним складанням цих частин;
−
прийом транскрибування, який передбачає передачу літерами
рідної мови звучання слова мови оригіналу;
−
прийом опису – передачу слова за допомогою поширеного
пояснення значення даного слова.
Лексичний
склад науково-технічних текстів має певні особливості, які полягають у
об’єктивності викладу інформації, логічності, компактності, відсутності
емоційного забарвлення, широко
розвинутій синонімії.
Головним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою
лексичного еквіваленту, який представляє собою постійну лексичну відповідність,
яка точно співпадає з значенням слова.
Між науково-технічними текстами, написаними різними
мовами, існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями
граматичної будови мови, нормами і традиціями письмового наукового мовлення.
Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх
граматичних категорій, форм та конструкцій і спричиняють значні граматичних
труднощів перекладу.
Граматична структура речення науково-технічних
текстів має ряд особливостей [3, 71]:
-
вживання
багатокомпонентних атрибутивних словосполучень;
-
вживання
означень, утворених шляхом стяжки цілих синтаксичних груп;
-
вживання
синтаксичних конструкцій, пасивних конструкцій, зворотів;
-
наявність
довгих речень, які включають велику кількість другорядних і однорядних членів (
залежні від підмета і присудка слова часто стоять на відстані від того слова,
яке вони визначають);
-
наявність
пропусків деяких службових слів (артиклів, допоміжних дієслів) особливо в
таблицях, графіках, специфікаціях.
Часто
значні труднощі виникають при перекладі науково-технічного тексту у зв’язку з
відмінністю синтаксичної системи мов: послідовність елементів висловлювання в
німецькій і українській мовах може не збігатися.
Часто
при перекладі речень з інфінітивними групами чи зворотами інфінітив, що стоїть
у кінці групи чи звороту, в українському реченні ставиться на перше місце; при
перекладі речень, які починаються не з підмета, присудок ставиться саме після
підмета, у німецькому реченні порядок слів зворотний, наприклад: Um dem Metall andere Eigenschaften zu
verleihen, legiert man es mit anderen Elementen. / Для того щоб надати металові
інших властивостей, його сплавляють з іншими елементами [5, 94].
Своєрідність науково-технічної літератури виражається у тому,
що у різних мовах для передачі одних і тих же відносин або характеристик
вживаються неідентичні засоби мовного вираження.
Іноді лексичні засоби у науково-технічній літературі
передаються граматичними засобами, а кількісна оригінальність втілюється у
різній частотності вживання тих чи інших лексичних, граматичних і стилістичних
засобів.
Науково-технічні тексти відрізняються від інших типів тексту
низкою лінгвістичних характеристик [2, 56]:
−
використання синтаксичних і
лексичних штампів;
−
переважання об’єктивності у викладі,
поєднання безсуб’єктного способу викладу з вираженням суб’єктивної думки
автора;
−
складність синтаксичних конструкцій,
лексична, синтаксична та композиційна стереотипізация;
−
підпорядкованість естетичних
властивостей прагматичним установкам та інтенції автора;
регламентований характер використання емоційних можливостей.
Під
час перекладу наукового тексту домінантами перекладу, що забезпечують інваріантність
тексту, будуть усі засоби, що забезпечують об’єктивність, логічність і стислість викладу.
Отже, складність перекладу науково-технічних
текстів, а саме переклад термінів, полягає у розкритті та передачі засобами
української мови іншомовних реалій.
Найважливішою умовою повноцінного
перекладу науково-технічного тексту є повне розуміння його перекладачем.
Література
1.
Кияк Т. Р. Теорія і практика перекладу / Кияк Т. Р. –
Вінниця : Нова книга, 2006. – 240 с.
2.
Матвеева Г. Г. Актуализация прагматического аспекта научного текста /
Матвеева Г. Г. – Ростов : Изд-во РУ, 1984. – 132 с.
3.
Сухенко К. М. Лексичні проблеми перекладу / Сухенко К. М. – К. : вид-во Київ. ун-ту, 2000. –
124 с.
4.
Швейцер А. Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты / Швейцер А. Д. – М. : Наука, 2003. – 75 с.
5. Німецька мова. Поглиблений курс /
І. Гіленко, Л. Мариненко, Т. Мироненко, Г. Ятель. – К. :
Вища школа, 2002. – 214 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий