ДІЄСЛІВНА
ЕКСПЛІКАЦІЯ ОЦІННО-ЕКСПРЕСИВНОЇ ОЗНАКИ ЛЕКСИЧНОГО ЗНАЧЕННЯ
Семантика слова являє собою не просту суму компонентів, а певним чином
організовану структуру, ядром якої є концептуальне значення. Крім
концептуального значення слово може мати конотативне значення, яке, як правило,
не фіксується у словниках, але проявляється при функціонуванні слів у живій
мові або в письмовому тексті. У лінгвістичній літературі широке застосування
знайшов термін "конотація". Конотативні значення (співзначення)
несуть інформацію про місце одиниці у мовній системі - повідомляють про тип
мовної сфери або про джерело мови, конотація - це супутні семантичні або
стилістичні відтінки для вираження різного роду «експресивно-емоційно-оцінних
обертонів» [2, 203-204]. Складність аналізу конотації полягає в тому, що при
одностайному визнанні цього явища не розроблена єдина система підходу до явища
конотації.
Так, I. Арнольд виділяє чотири види конотацій: емоційну
(висловлює якусь емоцію чи почуття), оцінну (висловлює позитивне чи негативне
судження про те, що називає мовна одиниця), експресивну (мається на увазі
образність, яка посилює те, що називається в слові) і стилістичну
(характерність для певних функціональних стилів і сфер мови). Вона розглядає
конотацію як частину системного значення знака. Конотація, як і будь-який інший
компонент значення знака, може бути і узуальною, і оказіональною, але її сутність
не зводиться до ситуації [1, 108]. На думку E. Різель в парадигматичному аспекті існує три компоненти стилістичного
значення: функціональний (сфера вживання), нормативний (місце слова на шкалі
стилістичних рівнів), експресивний (наявність або відсутність підвищеної
виразності) [5, 35-37]. Іншу концепцію пропонує М. Кожина. Вона виділяє три основні види конотації:
власне-емоційно-експресивну, коли оцінка і відношення до змісту мовної одиниці
укладені в самому її значенні; умовно-традиційно-експресивну (у самому
логічно-понятійному значенні безпосередньо не укладена оцінка);
власне-функціональну (віднесеність до сфери вживання) [4, 33-34]. Систему
конотацій описує і В. Говердовскій, розподіляючи при цьому 15 видів конотацій на 3 основні сфери,
спрямовані на: внутрішній світ людини (експресивно-оцінний тип), на мову
(контекстний тип) і на зовнішню, по відношенню до мови, діяльність
(історико-культурний тип) [3, 4].
Дивлячись на цю далеко не повну картину поглядів на конотацію, можна
зробити висновок про те, що проблема розробки системи конотацій ще чекає свого
вирішення. З іншого боку, труднощі виникають ще й тому, що методика виявлення
конотацій того чи іншого роду досі не розроблена, також часто важко буває
окреслити межі денотативного і конотативного значення. У теорії денотативна і
конотативна величини різного порядку і несумірні. Насправді вони
взаємопроникні; далеко не завжди можна вирішити, де закінчується денотативне і
починається конотативне значення. Беручи до уваги ці труднощі, стає очевидною
необхідність подальшого вивчення проблеми конотації.
Нижче представлена спроба розглянути
конотативний аспект дієслова. Дієслово, звернене, насамперед до форм
екзистенції матерії, до руху в часі і просторі, формує на основі своєї
дієслівно-понятійної ознаки значення, які докорінно відрізняються від
предметних. Називаючи дії та стани, дієслово характеризується такими
значеннями, які відображають характер дії, особливості протікання, її джерело і
кінцевий результат. Характер дієслівної дії визначають семантичні властивості
дієслова, де основу семантичної структури становить співвідношення його
денотативних і конотативних компонентів.
Серед дієслів у лексичній системі німецької мови можна виділити наступні
групи дієслів:
1. нейтральні дієслова, тобто ті дієслова, у яких відсутнє конотативне
значення:
abästen (sw. V.; hat) einen Baum von [uberflussigen]
Asten befreien; einen defallten Baum a.
abzwingen (st. V.; hat): von jmdm., sich od etw. durch
Zwang erhalten, jmdm, sich abnötigen, abbringen: dem Gegner, Bewunderung a.;
ich zwang mir ein Lächeln ab .
аbzäumen (sw. V.;
hat): einem Reit-od. Zugtier das Zaumzeug abnehmen.
2. дієслова, які мають і денотативне і конотативне значення, наприклад:
abreisen (sw. V.; ist): 1. eine Reise antreten:
überstürzt, in aller Frühe nach München a. 2. die Rückreise antreten, einen
Aufenthalt beenden u. abfahren: unser Besuch reist morgen ab; 3. intr 1. eine
Freiheitsstrafe antreten. 4. sterben. Auffassung vom Tod als einer Reise ins
Jenseits.
аbrutschen (sw. V.; ist): 1.abgleiten (1a), abwärts od.
seitwärts rutschen: vom Beckenrand a.; das Messer ist mir abgerutscht. 2. a)
nach unten rutschen: Erdmassen sind abgerutscht; b) nachlassen, schlechter
werden: seine Leistungen rutschen immer mehr ab; c) [moralisch] herunterkommen:
sie ist völlig abgerutscht.
absägen (sw. V; hat): 1. durch Sägen entfernen,
abtrennen: einen Baum, einen Ast a. 2. (Ugs.) von seinem Posten entfernen, um
seine Stellung bringen; jmdm. Kundigen: einen Beamten, den Trainer a.. abschiessen (st.
V.; hat) 1. a) loßschiessen, abfeuern: einen Pfeil, Torpedo a.; Ü wütende
Blicke a.; die Reporter schossen ihre Fragen ab; 2. a) [hinterlistig] durch
Schiessen töten: krankes Wild a.; zum Abschiessen sein (salopp; äusserst
unsympapisch sein); b) (ugs.) aus seiner Stellung entfernen: einen Politiker a.
3.дієслова з експлікованою
конотативною інформацією в словникових статтях:
abledern (sw.V.; hat): 1. (veraltend) einem Tier das Fell
abziehen: Ü durch den heftigen Aufprall war die Haut völlig abgeledert (ugs.;
abgeschürft). 2. (Landsch.) heftig verprügeln; jmdn. a. 3. (Ugs.) etw. mit
einem Ledertuch trockenwischen u. Blank putzen: den gewaschenen Wagen a.
schröpfen (sw. V.; hat) 1. (Ugs.) jmdm. mit List od.
Geschick unverhältnismässig viel Geld abnehmen: sie haben ihn beim Skat
ordentlich erschröpft.
У семантиці дієслів можна виділити наступні конотативні компоненти:
функціональний, нормативний, експресивний. В порівнянні з стилістично
нейтральними дієсловами дієслова стилістично марковані (розмовні, просторічні,
грубо-просторічні, книжкові) володіють великим обсягом інформації у зв'язку з
їх більш складною семантичною структурою, що включає крім денотативних також
конотативні компоненти. Відповідно до класифікації функціональних стилів,
запропонованої O. Ахмановою [2, 76], всі досліджені дієслова можуть бути
віднесені до обігово-побутового і художньо-белетристичного стилів. У відношенні
до норми літературної мови конотативне забарвлення дієслів визначалося за
шкалою: підвищена, літературна (нейтральна), літературно-розмовна, фамільярна,
грубо-розмовна. Специфіка функціонального стилю визначає специфіку та інвентар
словотворчих елементів, типів і моделей його складових. Особливістю розглянутих
дієслів є наявність у більшої кількості дієслів службової морфеми, вираженої
відділеним префіксом "ab-". Визнання системності лексики дозволяє
розглядати слово в одному з його значень як одиницю «лексико-семантичної
системи мови». Теорія семантичного поля дозволяє виділити в словниковому складі
мови об'єднання слів за їх семантичною близькістю. Загальноприйнятої класифікації
дієслівної лексики, як відомо, немає, та й навряд чи вона взагалі можлива, бо
будь-яка класифікація обумовлюється певними принципами і аспектами, а вони
визначаються цілями і завданнями дослідження.
При класифікації дієслівної лексики в семантичному аспекті використовувався
денотативний принцип. За денотативним підходом враховується, перш за все,
природний поділ предметів, ознак, властивостей, дій, процесів, подій, станів. У
складі дієслівної лексики вже давно виділяються і вивчаються такі групи слів,
як дієслова руху, дієслова мовлення, дієслова почуття, дієслова сприйняття,
дієслова мислення, дієслова звучання, завершення дії і деякі інші. Виділення
таких класів спирається на інтуїцію мовців, на їх знання про реальну дійсність,
тобто в кінцевому підсумку на екстралінгвістичні фактори. Критерієм виділення
«лексико-семантичної групи» є наявність в той чи інший період вільних смислових
зв'язків між словами на лінії їх лексичних значень. Елементи
лексико-семантичних груп пов'язують і об'єднують, перш за все, внутрішньомовні
відносини.
Розглянуті дієслова можна розділити на дієслова з високим і низьким
ступенем експресивності. Визначення експресивності дієслів викликає труднощі,
оскільки це явище ще недостатньо вивчено. Під експресивністю розуміються способи
впливу, що викликають початкові емоційні реакції і тому впливають на емоційну
сферу. Це семантичний комплекс, який виражає не нейтральне (в оціночному,
емоційному і соціальному сприйнятті) ставлення до визначеної дійсності, що
становить «основу» змісту категорії експресивності [13, 29]. Експресивність
досягається різними засобами. Найбільш продуктивним способом створення
експресивного забарвлення слів є асоціативно-образне переосмислення значення, в
основі якого лежать тропи, а серед них провідна місце належить метафорі як
самому простому за композицією, а тому безпомилково сприйманому прийому
переосмислення та посилення образного сигналу. Вже неодноразово відзначалася
мотивуюча роль асоціативно-образного уявлення у формуванні конотації [13, 71].
Таким чином, конотація дієслова в значній мірі відрізняється від конотації
морфеми і функціональної конотації. У кожній групі є більш-менш нейтральний
компонент. Ця особливість дозволяє йому служити як би початкової величиною, з
якою порівнюється семантика інших членів групи, з'являється можливість виявити
динаміку конотативного процесу. Нашарування на денотативні значення пов'язані з
різними асоціативними уявленнями, обумовлюють специфіку кожного дієслова. В
якості конотативних елементів в семантиці дієслів можуть відбиватися
властивості процесів: інтенсивність, емоційність, додаткові відомості про
форму, спосіб, знаряддя дії, акустичний ефект, а також відображення асоціацій,
пов'язаних з людським сприйняттям. Саме ці особливості роблять дієслово з
різним ступенем інтенсивності експресивним і обумовлюють можливість вживання
його в певних функціональних сферах.
Література
1. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка /
Арнольд И. В. – Л.,1981. – 295 с.
2. Ахманова А. А. Словарь лингвистических терминов / Ахманова А. А. – М., 1966. – 608 с.
3.
Говердовский В. И. Опыт функционально-типологического описания
коннотации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук : спец.
10.02.19 «Теория язика» / В. И. Говрдовский. – М.,1977. – 24 с.
4.
Кожина М. Н. Стилистика русского языка / Кожина М. Н. – М.,1983. – 223 с.
5.
Ризель Э. Г. Стилистика немецкого языка / Ризель Э. Г. – М. :
Высш. школа, 1975. – 316 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий