РЕАЛІЗАЦІЯ ГОЛОСНИХ
ФОНЕМ ПІД ЧАС ЧИТАННЯ ТЕКСТІВ ХУДОЖНЬОГО Й НАУКОВОГО СТИЛІВ
Система вокалізму сучасної німецької мови, на думку більшості
лінгвістів, представлена п’ятнадцятьма монофтонгами, до яких належать сім
коротких ненапружених і вісім довгих напружених, та трьома дифтонгами [2, 3].
Проте за даними експерименту О. І. Стеріополо, система голосних німецької мови
складається з семи довгих та семи коротких монофтонгів [7, 53]. Ієрархію
монофтонгів німецької мови зображають у "трикутнику голосних",
враховуючи при цьому такі диференційні ознаки голосних, як належність до ряду,
підняття спинки язика та огубленість [8, 102].
Під «читанням» розуміється передача окремого письмово зафіксованого
тексту. І. Р. Гальперін, досліджуючи різні текстові категорії, зазначає, що
«під час читання тексту відбувається перекодування повідомлення. При цьому
сигнали коду, розраховані на зорове сприйняття, трансформуються в слухові» [6,
19]. У разі, коли текст невідомий та змістовно незрозумілий для реципієнта,
його відтворення може призвести до помилкового смислового сприйняття
прочитаного.
Головну роль для змістового наповнення відіграють так звані «ключові
слова», в яких зосереджена основна комунікативна інформація, і які допомагають
зрозуміти задум автора. До того ж, повне усвідомлення змісту «вимагає від
читача певного досвіду, який підказує йому основну ідею та
змістовно-концептуальну інформацію тексту» [6, 23].
Серед чинників, які зумовлюють розуміння змісту під час читання
будь-якого тексту, З. І. Кличнікова виокремлює такі:
• комунікативне наповнення тексту;
• композиційно-логічна структура тексту;
• ступінь зближення лексики, граматики та стилю тексту з лексикою,
граматикою та стилем мовлення читача;
• знання контексту;
• правильна організація спрямованості уваги під час читання тощо [5,
46].
Отже, читання належить до підготовленого мовлення і передбачає
попереднє ознайомлення зі змістом тексту, в чому й проявляється його головна
особливість. Таке мовлення орієнтоване на слухача, при чому важливу роль
відіграє контекст або зміст самого тексту, тому завдання диктора передати
основну інформацію, відображену у тексті, у такий спосіб, щоб описувані події,
явища, факти були зрозумілими. Мовлення має бути наближеним до нормативного, з
уповільненим темпом, чіткістю вимови та нормативною реалізацією фонем.
Проте на сучасному етапі розвитку мовознавства більшість дослідників
визнають, що німецька нормативна вимова зближується з мовленнєвою практикою,
тобто тяжіє до розмовної [3]. Автори наводять приклади, які підтверджують
наявність модифікацій сегментного рівня мови, навіть у підготовлених видах
мовлення. Дослідження О. І. Стеріополо підтверджують наявність варіативності
звуків у різних типах мовлення [2].
Кожен окремий тип мовлення має низку характерних сегментних та
супрасегментних ознак, які зумовлюють його функціонування. Варто розглянути в
першу чергу функціонування одиниць сегментного рівня, які обумовлені
особливостями просодики. Вчені погоджуються, що «ступінь модифікації голосних
корелює певним чином з жанром (або
видом) тексту» [2, 152], тому цікаво встановити цю кореляцію, особливо
щодо реалізації наголошених і ненаголошених голосних фонем у коротких озвучених
прозових текстах.
Таким чином, читання як вид тексту підготовленого мовлення дозволяє
визначити не тільки нормативну реалізацію звуків даної мови, але й дослідити
наявні випадки відхилень від вимовної норми. Відсоток змін голосних фонем у
підготовленому мовленні не дуже високий, проте виявляє загальну тенденцію до
наближення реалізації голосних під час читання до розмовного.
Актуальним вважається встановити особливості реалізації наголошених і
ненаголошених голосних фонем під час читання художніх текстів, визначити їх
можливі модифікації, а також визначити, в чому проявляється фоностилістична
домінанта саме художнього стилю в порівнянні з озвученими текстами доповіді.
Кожна голосна фонема представлена у мовленні низкою алофонів, які під
впливом різних чинників – мовних та позамовних – визначають її функціонування
як одиниці сегментного рівня мови.
Важливою ознакою підготовленого читання та одним з мовних чинників
модифікації голосних фонем є прискорення темпу мовлення. Мовець має текст перед
очима, він ознайомлений з його змістом, тому серед особливостей читання
виокремлюються прискорений темп, неправильна сегментація фраз, порушення
інтонаційного оформлення речень тощо. Зростання темпу спричинює, як відомо
зміни сегментного складу мови [1, 60], тому можна передбачити, що під час
читання мають місце певні модифікації голосних фонем, навіть у сильній позиції.
Беручи до уваги вище зазначені основні ознаки читання тексту, а саме:
особливосі темпу, інтонаційного оформлення та ритмічної організації
висловлювання, можна очікувати появу певних модифікацій голосних фонем навіть у
сильній позиції. Незважаючи на те, що мовлення є підготовленим і має бути наближеним
до нормативного, читання художніх текстів характеризується певними відхиленнями
від норми порівняно з реалізацією текстів наукового стилю.
Отже, незважаючи на те, що читання відноситься до підготовленого
мовлення, воно характеризується певними відхиленнями від вимовної норми.
Варіативність вимови голосних фонем, реалізованих навіть у сильній позиції,
корелює із жанром. Відповідно, голосні зазнають модифікацій різного ступеня
вияву під час читання байки та доповіді. Визначено межі варіювання для кожної
голосної, реалізованої у сильній і слабкій позиції, встановлено поступову зміну
тембральних ознак голосних фонем, що може вказувати на певний ступінь
модифікацій аналізованих голосних фонем німецької мови.
Література
1. Зиндер Л. Р. Влияние темпа речи на образование отдельных звуков. /
Л. Р. Зиндер // Вопросы фонетики. Уч. зап. ЛГУ.- Л. : Изд-во ЛГУ, 1964. – Вып.
69. – С. 60.
2. Стеріополо О. І. Особливості функціонування німецьких голосних
фонем у читанні і спонтанному мовленні. / О. І. Стеріополо // Тези конференції
«Реалізація мовних одиниць граматичної та лексико-фразеологічної системи
германських та романських мов». – К., 1992. – С. 151–153.
3. Бондаренко Е. С. Територіальна варіативність голосних і приголосних
сучасної німецької мови (експериментально-фонетичне дослідження): дис. ...
канд. філол. наук : 10.02.04 / Бондаренко Ельвіра Сидорівна. – К., 2005. – 218
с.
4. Ступак И. В. Функционирование системы гласных фонем перед согласным
[r] в подготовленной и спонтанной речи (экспериментально-фонетическое
исследование на материале немецкого языка): Дисс. … канд.филол.наук: 10.02.04 /
КГЛУ. – Измаил, 2002.
5. Клычникова З. И. Психологические особенности обучения чтению на
иностранном языке. / Клычникова З. И. – М. : Просвещение, 1973. – 224 с.
6. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования /
Гальперин И. Р.- 3-е
изд., стереотип. - М. : Едиториал УРСС, 2005. - 144 с.
7. Steriopolo O. Intonation als Komplexphänomen / O. Steriopolo //
Germanistik in der Ukraine 4. Kiew, 2009. – S. 75–86.
8. Стеріополо О. І. Теоретичні засади фонетики
німецької мови / Стеріополо О. І. – Вінниця : Нова Книга, 2004. – 320 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий