МІСЦЕ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕНЄВОЇ СИТУАЦІЇ У НАВЧАННІ
ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ
Однією з найважливіших особливостей діалогічного
мовлення є його ситуативність, тобто, фактично, зовнішні обставини, в яких
відбувається спілкування: місце, час, особистість партнера (партнерів),
соціальні ролі учасників тощо [2]. Важливість ситуативності у діалогічному
мовленні зумовлена тим, що часто зміст комунікації можна зрозуміти лише з
урахуванням тієї ситуації, в якій воно здійснюється. Іншими словами, існує
чітка співвіднесеність діалогічного мовлення зі ситуацією, що, однак, не можна
розуміти буквально [5].
Пріоритетність використання
комунікативно-мовленнєвих ситуацій у навчанні діалогічного мовлення
зумовлюється ще й сутністю комунікативного підходу до навчання іноземних мов і,
насамперед, його діяльнісним характером. У сучасній методиці ситуативний підхід
розглядається як засіб реалізації комунікативного методу навчання.
Комунікативно-мовленнєві ситуації дозволяють моделювати акти спілкування в
навчальному процесі під час формування навичок і вмінь у чотирьох видах
мовленнєвої діяльності. Цей засіб сприяє усвідомленому формуванню мотивів
мовленнєвої взаємодії, дозволяє враховувати особливості партнерів у
спілкуванні, враховує умови, в яких здійснюється мовленнєва взаємодія, тощо.
Такий комплекс особливостей комунікативно-мовленнєвих ситуацій формує в учнів у
навчальних умовах уроку уміння і навички виконувати не тільки певні мовленнєві
дії, зумовлені темою спілкування, але й використовувати для цього відповідні
мовні та мовленнєві засоби, здійснювати поведінкові дії, характерні носіям мови
у реальних життєвих ситуаціях.
Питанням ситуативності мовлення і створення
навчальних комунікативних ситуацій займалося багато вчених (Е. Шубін, Й. Берман
і В. Бухбіндер, В. Скалкін і Г. Рубінштейн, Є. Розенбаум, О. Леонтьєв, В.
Артемов, Ю. Пассов, А. Хорнбі, Д. Берн, В. Апельт та багато інших).
Комунікативно-мовленнєва ситуація містить чотири
складові:
− обставини
дійсності, в яких відбувається комунікація;
− стосунки
між комунікантами;
− мовленнєві
наміри;
− реалізацію
самого акту спілкування, який створює нові стимули для мовлення[1].
Розгортання мовленнєвої діяльності поєднується з
триєдиною фазою структури мовленнєвого акту, на початку якого є мотив, що
створює мовленнєву інтенцію, мета, орієнтація в соціально-психологічних умовах
ситуації, програма, система операцій, контроль (результату і процесу дій),
використання мовних і позамовних знаків.
Мовленнєва дія неможлива поза ситуацією спілкування.
З методичної точки зору особливе значення має здатність ситуації конкретизувати
мовленнєву дію та предметно-змістовий план мовлення, зумовлювати вибір
мовленнєвих засобів.
Для навчання діалогічного мовлення на основі
ситуацій застосовуються природні і навчально-комунікативні мовленнєві вправи.
Це діалог із черговими про стан справ у класі, про погоду на сьогодні, різноманітні
дискусії з питань життя класу, школи, прочитаної книжки тощо. У природній
ситуації стимул спілкування забезпечується самими обставинами, а в навчальній –
словесно.
На думку В. Колодязної, навчальні ситуації моделюють
«фрагменти об’єктивної дійсності, співвіднесені з мовленнєвими діями партнерів
у спілкуванні» [2, 6], тобто відтворюють, та імітують типові ситуації реального
життя учасників комунікації. У мовленнєвій ситуації реального відбувається
апробація зразків і моделей реального іншомовного спілкування, формується
поведінка учнів, мобілізується їхня увага та розвивається уява, пожвавлюється
сам процес навчання.
Основне завдання використання навчально-мовленнєвих
ситуацій у процесі навчання іноземної мови можна вбачати в тому, щоб готувати
учнів до реальної мовленнєвої комунікації, забезпечити перенос мовленнєвих дій
з мовленнєвих вправ у мовленнєву практику [2]. За основними параметрами вони
повинні мати:
− діяльнісний
характер мовленнєвої поведінки комунікантів,
− предметність
процесу комунікації - тема, проблема, події тощо;
− ситуативність
спілкування, що моделюється як найтиповіші варіанти взаємостосунків
комунікантів;
− мовленнєві
засоби, що забезпечують процес спілкування та навчання в цих ситуаціях.
Однією з найважливіших вимог, які пред'являються до
навчально-мовленнєвих ситуацій це їх
типовість і нормативність. У зв'язку з цим на уроці, необхідно дотримуватися
цих особливостей. Вимога типовості передбачає відповідність змісту
навчально-мовленнєвої ситуації умовам, в яких вона виникає і розв’язується. А
тому такі ситуації мають наближатися до реальних умов, якомога більше їх
інтерпретуючи. Вимога нормативності забезпечується доцільно дібраними до змісту
ситуації і адекватно використаними в ній мовними і мовленнєвими засобами,
характерними для країни, мова якої вивчається. Тут варто зазначити, що вчитель
повинен раціонально диференціювати засоби вираження різноманітних думок
(вербальні та невербальні), які використовуються в різних країнах (часто і в
регіонах однієї країни).
Отже, широкомасштабне використання комунікативних
ситуацій як ефективного методичного прийому відповідає потребам сьогодення,
тому що дає змогу вчителеві забезпечити високу якість та ефективність
навчальної діяльності, створити умови для отримання учнями ґрунтовних теоретичних
і практичних знань на уроці іноземної мови.
Література
1. Артемов В. A. Обучение диалогической речи (на
материале английской речи) : пос. для учителей / Артемов В. A. – К. : Сов.
Школа. – 1989. – 123 с.
2. Колодязна В. В. Навчання діалогічного мовлення на
уроках англійської мови за комунікативною методикою / В. В. Колодязна //
Англійська мова та література. – 2004. – № 5. – С. 4-9. – № 6. – С. 5–11.
3. Леонтьев А. А. Психология общения. / Леонтьев А.
А. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : Смысл, 1997. – 351 с.
4. Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения
иноязычному говорению/ Пассов Е. И. – М. : Просвещение, 1991. – 208 с.
5.
Скалкин В. Л. Обучение диалогической речи / Скалкин В. Л. – К. : Радянська
школа, 1989. – 158 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий