М. П. Махницька м. Хмельницький (Світова література)

«РОЗБИТЕ ПОКОЛІННЯ» ТА ТВОРЧІСТЬ ДЖЕКА КЕРУАКА В КОНТЕКСТІ АМЕРИКАНСЬКОЇ БІТ-КУЛЬТУРИ 50-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

В американській літературі XX століття традиційно виділяють два покоління письменників, які ввійшли в історію, не тільки завдяки своїм літераурним працям, але й тому, що за допомогою своїх творів вони змінили спосіб життя й свідомість своїх співвітчизників. Мова йде про «загублене покоління» двадцятих і про «розбите покоління» п'ятидесятих років. Лідером першого прийнято вважати Ернеста Хемінгуея, автора знаменитих романів

«І сходить сонце»,  «Прощай, зброя!», «По кому дзвонить дзвін». Центральною фігурою «Beat Generation», або просто бітників, в очах громадськості став Джек Керуак [1, 140].

У чому ж причина настільки великої популярності літераторів-бітників? Бітництво почалося приблизно в 1944 -1945 рр., коли зустрілися Джек Керуак, Вільям Берроуз та Ален Гінзберг. Берроуз вже тоді писав, що Керуак був поетом і письменником. Нині вже нікого не здивуєш субкультурними молодіжними угрупуваннями, які відкидають суспільну мораль, прагнуть відрізнятися та сповідують певну філософію. Однак мало хто знає, що саме бітники впровадили нестандартне мислення та поведінку, чий світогляд згодом перейняли неформали. Керуак не лише дав назву літературному й молодіжному рухові («beat generation») – «розбите покоління», а й створив неологізм «beatitude», з’єднавши слова «beat» та «attitude», який вживали для означення певного, бітницького світогляду, ставлення до життя.

«Треба, щоб світ заполонили мандрівники з рюкзаками, які відмовляються коритися загальній вимозі споживання продукції, за якою люди змушені працювати заради привілею споживати увесь цей непотріб, який їм насправді ні до чого…» - так формулював ідеї бітництва Керуак [ 2, 85]. Не слід забувати, що від самого початку бітництво сформувалося як літературне угрупування, що не визнавало існуючих суспільних цінностей і не приймало естетичних установок традиційного мистецтва. Ядром групи були Ален Гінзберг, Вільям Берроуз та Джек Керуак. Окрім того, згадують Ніла Кесседі, Лоуренса Ферлінгетті, Грегорі Корсо, Герберта Ханке і ще кількох молодих письменників, які тяжіли до безсюжетності, вільного вірша та імпресіонізму; мова віршів – метафорична, з шокуючою лексикою та натуралізмом описів. Випускник Колумбійського університету Джек Керуак, який дав ім’я напрямку й покинув його лави найраніше – буддист, філософ і мандрівний письменник. Основний і найвідоміший роман Керуака «У дорозі» був написаний за три тижні блукань і цілком відповідав бітницькій ідеології повної свободи. Він уявляв свою книгу у вигляді рулону: читач, гортаючи її, мав відчувати рух, у якому написано твір. Окрім того, зміст роману – це купа неопрацьованих вражень, які Керуак вирішив зберегти без змін, не розкладаючи на свої місця для зручності сприйняття. Однак,  говорячи про Джека Керуака, ми постійно зіштовхуємося з тим, що грань між його творчістю й життям досить розмита. Іноді може здатися, що факти з життя Керуака і його оточення грають більш  важливу роль у його книгах, чим, скажімо, уява. Письменник розглядав свої здобутки як щось вихідне за звичні рамки «літератури», байдужість до якої часто підкреслено декларував. Самого себе Керуак виводив у книгах у безлічі образах: ніколи не нудьгуючого Сала Парадайза з роману «У дорозі», що намагається знайти осяяння Рея Сміта з «Волоцюги дхарми», що поєднує спогади й фантазії Джека Дулуоза з «Доктора Сакса» і інших романів... Письменник переробляє в художньому творі не тільки події власного життя, але й свої погляди, відчуття, смаки. Результатом стають тринадцять книг, що становлять властиво «Легенду про Дулуозе», плюс ще кілька десятків опублікованих і неопублікованих добутків Керуака. По масштабі задуму ця сага може зрівнятися хіба що з «Людською комедією» Оноре де Бальзака. Історик літератури Даглас Брінклі вважав, що «Керуак мав намір стати найбільш істотним літературним міфотворцем післявоєнної Америки» [ 3, 150].

Отже, у світлі,  проведеного вище аналізу, стає очевидною художня цінність літературної спадщини Джека Керуака. Його творчість - не просто приклад інтенсивного дослідження молодіжної теми, а досить значне й показове явище сучасного літературного процесу США. Різнобічність творчих шукань і літературної практики Дж.Керуака - від традиційних романних форм до «спонтанної прози» експериментальних добутків різного об'єму, охарактеризованих письменником як «кіно в словах», візуальна американська форма, до розповіді й повернення до традиційного оповідання від першої особи, свідчить про незвичайність письменницького таланту.

Література

1. Анастасьев Н. А. Посторонние и причастные: Американская литературная критика сегодня / Анастасьев Н. А. – М. : Иностранная литература, 1983. – 278 с.

2. Елистратова А. А. Духовный кризис молодежи США в американском романе / Елистратова А. А. – М. : ТГУ, 1962. – 243с.

    3. Морозова Т. Л. Образ молодого американца в литературе США / Морозова Т. Л. – М. : Наука, 1969. – 350 с.