Н. П. Верченко м. Київ (Перекладознавство)

РЕДАГУВАННЯ ЯК ОДИН З ЕТАПІВ ПЕРКЛАДУ ТЕКСТІВ З ЛІСОВОГО ТА САДОВО-ПАРКОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Сучасний етап розвитку науки і техніки характеризується стрімким зростанням кількості та появою  нових понять, термінів. Обмін інформацією між зарубіжними та вітчизняними вченими зумовлює особливу актуальність дослідження проблем вузькогалузевого науково-технічного перекладу.

Переклад текстів аграрного спрямування належить до підвиду технічного перекладу. Він має основні риси науково-технічного стилю, але водночас відрізняється своїми особливостями, які властиві тільки цьому підвиду перекладу.

Редагування науковці визначають як перегляд (аналіз, контроль) і виправлення повідомлень. На думку більшості дослідників, предметом редагування є приведення об’єкта редагування у відповідність до чинних у певний час і конкретному суспільстві норм, а також його творча оптимізація, метою якої є отримання заданого соціального ефекту [3, 4]. Процес редагування полягає у перевірці інформації з метою удосконалення або виправлення її структури, змісту, відповідності, завершеності, логічної послідовності, методів презентації.

Як і редагування в цілому, редагування текстів аграрної тематики має свої спеціальні методи виконання. Під методами редагування розуміють послідовність процедур, які дають змогу відшукати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправити їх. Отже, редагування складається з двох повністю рівнозначних процедур:

−       аналізу (контролю);

−       виправлення (реконструкції) тексту.

Щодо цих процедур варто уточнити, що аналіз (контроль) – це процедура пошуку, фіксації та локалізації помилок у повідомленні, а виправлення (реконструкція) – це процедури видалення у повідомленні помилок, виявлених у процесі контролю.

Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи:

1. Первинне ознайомлення з текстом документа. Перед тим, як розпочати редагування тексту, слід прочитати його повністю. Під час першого прочитання небажано вносити правки, проте можна зробити помітки на берегах чи фіксувати побіжні зауваження на окремому аркуші паперу.

2. Перевірка фактичного матеріалу. На цьому етапі доцільно перевірити правильність та вірогідність поданих відомостей, продумати, чи достатньо фактичного матеріалу для певного тексту.

3. Власне редагування матеріалу. Цей етап вимагає мовної корекції: виправлення орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок. Виправлений текст треба ще раз вичитати.

Редагування аграрних текстів і статей, зокрема, й текстів з галузі лісового та садово-паркового господарства відноситься до підвиду технічного перекладу. Аграрним текстам, як і в цілому текстам, написаним науково-технічним стилем, властиві певні спільні загальні характеристики, які відзначаються і в оригіналі, і в перекладеному тексті. Більшої мірою це стосується інформативності, наявності термінів у тексті.

Водночас, у процесі наукового редагування обов’язково необхідно зважати на дотримання уніфікованої галузевої термінології та позначень і скорочень згідно зі стандартами.

Отже, перевірка перекладу – це останній крок в процесі отримання адекватного, повноцінного перекладу. Тому з впевненістю можна стверджувати, що редагування – це найважливіший етап виробничого процесу при виконанні письмового перекладу, що забезпечує контроль якості перекладу шляхом ретельної перевірки перекладу на відсутність помилок та його відповідність вихідному тексту, що в свою чергу дозволяє забезпечити належну якість перекладу.

Таким чином, проведений розгляд дозволяє зробити висновок про те, що адекватність передачі змісту наукового чи науково-популярного повідомлення залежить не тільки від перекладу, але й від редагування перекладених текстів. При розгляді питань редагування перекладу текстів аграрного спрямування встановлено, що для текстів такої тематики  характерні деякі особливості, які потрібно враховувати як перекладачеві, так і редактору, а саме: насиченість професійним сленгом, розмовними словами.

Література

1. Андрієнко Л. О. Науково–технічний переклад / Андрієнко Л. О. – Черкаси : ЧТДУ, 2002. – 92с.

2. Ахманова Г. И. Теория и практика английской научной речи / Ахманова Г. И., Богомолова О. И., Брагина Е. В. – М. : Изд-во Москов. ун–та, 1987. – 240 с.

3. Бондарець О. В. Посібник з основ українського термінознавства та перекладу науково-технічної літератури / О. В. Бондарець, В. В. Дубачинський. – Харків : НТУ “ХПІ”, 2002. – 68 с.

4. Карабан В. І. Переклад англійської науково–технічної літератури / Карабан В. І. – Вінниця : «Нова книга», 2001. – 303 с.

5. Климзо Б. Н. Ремесло технического переводчика. Об английском языке, переводе и переводчиках научно–технической литературы / Климзо Б. Н. – М. : «Р. Валент», 2003. – 288 с.