ДО ПИТАННЯ ПРО
СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА
Переклад з’єднує країни, народи й культури як на
синхронному, так і на діахронному рівні. Більшість культур сформувалося за
безпосередньої участі й під впливом перекладу в його різних іпостасях: усного
перекладу, письмового перекладу, а також під впливом трансляції жанрів,
мотивів, сюжетів, і навіть способу життя, що й утворює широку культуроутворюючу
сутність перекладу [5, 15].
Проблема художнього перекладу – співвідношення контексту
автора і перекладача. Критерієм збігу, або розходження обох контекстів є міра
співвідношення даних дійсності і даних, взятих з літератури. Письменник іде від
дійсності і свого сприйняття її до закріпленого словами образу. Перекладач іде
від існуючого тексту і відтворюваної в уяві дійсності через її «вторинне», «наведене»
сприйняття до нового образного втілення, закріпленого в тексті перекладу.
Точність і правильність також є проблемою перекладу. Художній твір повинен
перекладатися не від слова до слова, а від ланки ідейно-образної структури
оригіналу до відповідної ланки перекладу [3, 22].
Переклад виконує дві основні функції: інформативну і
творчу. Традиційно вважалося, що основною функцією перекладу є посередницька
функція, оскільки теорія художнього перекладу не виходила за рамки
національно-літературного процесу, або розуміла національно-літературний процес
надто прагматично, а значить однобоко. До перекладу ставилися вимоги
найадекватнішої передачі іншонаціональних цінностей, тотожності перекладу до
оригінала, існувала дилема перекладу «вірного і некрасивого» та «вільного і
красивого» [2, 24]. Сьогодні переклад, у тому числі, і художній тлумачиться як
міжкультурна комунікація – діалог між автором/представником однієї
лінгвокультури та читачем – представником іншої лінгвокультури, здійснюваний за
посередництвом читачем. У сучасну добу значущість художнього перекладу суттєво
не зменшується, тому що попри зростання питомої ваги нехудожнього перекладу, у
сучасному суспільстві найбільше знань та уявлень про інші народи, їх культуру
та спосіб життя людина отримує з художніх творів. Отже, це визначає значущість
проблем перекладацького аналізу найкращих творів художньої літератури.
Серед таких творів у нашому дослідженні обрано роман «Над
прірвою у житі» Д. Д. Селінджера, у цьому творі письменник хотів донести до
читача сповідь головного героя, який пережив момент внутрішнього переламу,
підліткову кризу віднаходження себе самого, трагічне і болісне зростання,
свідоме входження мислячої індивідуальності в суспільство, де задовго до неї
встановлено правила гри й розподілено ролі. Глибина відображення психологічного
світу підлітка визначає цей роман одним з найкращих творів письменника.
Глибоке проникнення в психологічний світ
підлітка-головного героя роману «Над прірвою у житі», конфлікт зі світом цього
хлопця складає фабулу твору. Відчуття психологічного дискомфорту, відсутність
порозуміння з дорослими знаходить свій прояв у мовленні героя, зокрема у
широкому вживанні стилістично зниженої лексики.
Стилістично знижені одиниці до яких зараховують:
соціолект, арго, жаргон, молодіжний та міський сленг, вульгаризм [4, 13],
потрапляють у фокус нашого дослідження в аспекті перекладу.
Пілотне дослідження засвідчує, що до способів перекладу
цих одиниць належать:
• повний еквівалент
або одиниця, яка має те саме сигніфікативно-денотативне значення,
суб’єктивно-оцінну, функціонально-стилістичну та емоційно-експресивну
конотацію, та структурно-граматичну організацію [1, 97]. Наприклад, puke – блювати, rubberneck – роззявляка,
swanky – шикарний.
• частковий
еквівалент містить лексичні, граматичні та лексико-граматичні розбіжності,
припускає повноту передачі значення при наявності однієї і тієї ж стилістичної
спрямованості [1, 97]. Наприклад, yellow
– боягуз, suave галантний, bash – втерти носа.
• відносний
еквівалент, який за змістом, стилістичною характеристикою співпадає з одиницею
мови оригіналу, але різниться з нею лексичним наповненням і граматичною
структурою [1, 97]. Наприклад, bucks –
гроші, brudda – брат, crap – мура.
Перспективою нашого дослідження є встановлення питомої
ваги кожного з виявлених способів перекладу, в україномовному перекладі роману «Над
прірвою у житі», який виконав перекладач О. П. Логвиненко та в російськомовному
перекладі цього роману, зробленому перекладачем Р. Я. Райт-Ковальовою.
Література
1. Арсентьева Е. Ф. Сопоставительный анализ
фразеологических единиц (на материале фразеологических единиц, семантически
ориентированных на человека в английском и русском языках) / Елена Фридриховна
Арсентьева. – Казань : Изд-во КГУ, 1989. – 125 с.
2. Дюришин Д. Межлитературные формы художественного
перевода / Д. Дюришин // Проблемы особых межлитературных общностей. – М., –
1993. – 345 с.
3. Коптілов В. Першотвір і переклад / Віктор Коптілов. –
К. : Дніпро, 1972. – 216 с.
4. Мартос С. А. Молодіжний сленг у мовленнєвій структурі
м. Херсона : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец.
10.02.01 «Українська мова» / С. А. Мартос. – Луганськ, 2006. – 20 с.
5. Ребрій О. В. Сучасні концепції творчості у
перекладі : [монографія] / Ребрій О. В. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012.
– 376 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий