ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ МЕНТАЛЬНИХ СТАНІВ
В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ
Своїм революційним дослідженням
лінгвістичної природи метафори Дж. Лакофф та М. Джонс зробили значний вклад у
розвиток когнітивної науки, наочно підтвердили, що метафора є постійною
складовою нашого щоденного буття і не лише в мові, а думках і діях.
На думку Б. Л. Уорфа, наш
лінгвально-детермінований світ мислення напряму співвідноситься із нашими
культурами та установками [5, 76], тобто мовно-мисленнєві моделі слугують не лише джерелом
знань про конкретну націю чи культуру, але і певним чином впливають на
свідомість їх носіїв.
Національно-мовна картина світу
тією чи тією мірою «спроектована» на всі рівні мовної системи, однак
розбіжності між відтворенням дійсності у різних мовах особливо помітні в
лексиці [3, 30]. Багато метафор яскраво виявляють свою образність,
оновлюють словник, художньо вмотивовують перенесення дій та ознак з одних
об’єктів на інші. Проте від частого вживання значна частина їх втратила
вмотивованість, узвичаїлась у потоці мовлення, вже не усвідомлюється як
образний засіб. Однак ці «стерті» метафори за уважного розгляду виявляють свою
внутрішню красу й неповторність; саме вони відтворюють мовну картину світу як
фіксовану, таку, що увійшла у свідомість народу – носія мови. В таких метафорах
відбивається спосіб мислення, особливості національної ментальності,
світорозуміння [3, 112]. Віддзеркалюючи ментальність і духовність метафори
маніфестують риси національного характеру, умонастрої народу, а
тому саме їх лінгвістичний аналіз дає можливість відтворити реальний портрет
особи як носія мови. На підтвердження підтримки цієї ідеї російський лінгвіст
та співавтор «Словника російських політичних метафор» А. М. Баранов
перефразував відому приказку: «Скажи мені, які метафори ти вживаєш – і я скажу
тобі, хто ти» [1, 36].
У дослідженні особливостей
семантики метафор на позначення ментальних станів англійської мов використаємо
пропозиційну модель метафори, запропоновану А. Мар’яновіч-Шейн, котра
розглядає метафори як пропозиції, абстрактні одиниці логічного чи семантичного
аналізу. Пропозиції подібні до «ідей» або «повідомлень», але на відміну від них
– більш структуровані. У широкому значенні пропозиції складаються з основного
аргументу і його предикації. Вони, висуваючи теми або референції в дискурсі,
даючи коментарі щодо цих референтів, виступають одиницями однієї прагматичної
функції. У вузькому значенні пропозиції співвідносяться з функцією створення
коментарів. Так, відношення аргумент – предикат, пресупозиція – пропозиція,
тема-коментар розглядаються як єдиний процес створення нового судження [6,
3-4].
Пропозиція розглядається в
широкому значенні як цілісний процес утворення висловлювання, тобто
встановлення тем (аргументів) та коментарів (предикатів) стосовно цих тем.
Отже, погляд на метафору як пропозицію дає можливість дослідити механізм
утворення нових значень.
Описуючи ментальні стани
за допомогою метафор у сучасному англомовному дискурсі автори звертаються до
розчленування єдиної думки на дві або й більше частин, формуючи два або й
більше образів однієї людини, які хоча і співіснують в одній фізичній оболонці,
але не завжди однаково реагують на оточуючий світ. Так, приміром, у висловленні
One part of Mike knows that Sally has left for good (J. Barnden), With one part of her be mused and disorientated minds he knew that she must call a halt — right now! (British National Corpus) суб’єкт Майк зображений через дві особи, одна з яких вбачає у від’їзді
Саллі тільки зміни для неї на краще, а інша – не може змиритися з цією думкою.
Тобто через метафору виражається внутрішній конфлікт героя, а сам суб’єкт
допускає існування двох ментальних просторів, через призму яких він і сприймає
навколишній світ. One part of her
could not believe it was happening, and perhaps that was why she did not resist (British National Corpus).
У психології стан сприйняття
поточних подій власного життя, ніби «зі сторони», коли людина має можливість
тверезо оцінити їх, і, як наслідок, реагувати на загрозу з «холодним розрахунком»,
відомий як дисоціація [4, 14]. Так М. М. Гордєєв висловлює припущення
про те, що феномен дисоціації впритул пов'язаний з ідеями частин особистості
або навіть особистості усередині людини, які заховані в несвідомому [2, 118].
Отже, феномен дисоціації як
захисного механізму психіки, коли людина починає сприймати те, що відбувається
з нею так, ніби воно відбувається не з нею особисто, а з кимось іншим,
зафіксований на метафоричному рівні сучасного англомовного дискурсу, як-от: And, although one part of her found it deeply frustrating, at another level Folly was grateful for his restraint (British National Corpus).
Література
1. Баранов А. Н. Метафорические грани феномена
коррупции / А. Н. Баранов // Общественные науки и
современность. – 2004. – №2. – С. 70 -79.
2. Гордеев М. Н. Классический и эриксоновский
гипноз: практическое руководство / Гордеев М. Н. – М. : Изд-во
Института психотерапии, 2001. – 240 с.
3. Кононенко В. І. Українська
лінгвокультурологія : [навч. посіб.] / Кононенко В. І. –
К. : Вища шк., 2008. – 327 с.
4. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая
диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе [Електронний
ресурс] / Мак-Вильямс Н. – М. : Класс, 1998. — 480 с.
Режим доступу: http://lib.aldebaran.ru/author/makvilyams_nyensi/makvilyams_nyensi_psihoanaliticheskaya_diagnostika_ponimanie_struktury_lichnosti_v_klinicheskom_processe/makvilyams_nyensi_psihoanaliticheskaya_diagnostika_ponimanie_struktury_lichnosti_v_klinicheskom_processe__14.html
5. Уорф Б. Л. Отношение норм поведения и
мышления к языку / Б. Л. Уорф // Зарубежная лингвистика 1 : Новое в
лингвистика : Избранное [пер. с англ. Ю. К. Лекомцева, общ. ред.
В. А. Звегинцева и Н. С. Чемоданова]. – М. : Изд.
группа «Прогресс», 1999. – С. 58-91.
6. Marjanovic-Shane
A. Metaphor – a Propositional Comment and an Invitation to Intimacy [Електроннийресурс] / Marjanovic-Shane A. // TheІІnd Conference for socio-сultural
research. – Geneva, 1996. – Р. 4-39. – Режим доступу: http://www.speakeasy.org/~anamshane/intima.pdf
Комментариев нет:
Отправить комментарий