ПЕРЕКЛАД
ЛАТИНІЗМІВ В ТЕКСТАХ З ЗЕМЛЕРОБСТВА
Як зазначають мовознавці, мова є
накопичувачем досвіду людської цивілізації. І якнайповніше цей досвід утілено у
словниковому складі, що відбиває зв’язки народів в різні періоди історії, адже
одним зі шляхів розвитку лексики є запозичення слів з мов інших народів.
Відомо, що для східноєвропейських мов безпосереднім постачальником грецизмів виступала Візантія,
тоді як в інші мови грецькі елементи потрапляли в основному через латину [1,
62].
Питання входження латинської лексики в
українську літературну мову ставляться як у спеціальних лінгвістичних
дослідженнях (І. С. Гриценко, Ю. В. Цимбалюк), так і в
працях, які стосуються характеристики запозичень у цілому (В. В. Акуленко,
Л. Л. Гумецька, О. Г. Муромцева, Л. М. Полюга). У
зарубіжній лінгвістиці серед численних праць виділяються дослідження
О. Б. Булики, В. С. Мошинської, Г. В. Рибіцької
[2, 23].
При запозиченні іншомовних слів часто
змінювалась належність їх до певного морфологічного класу частин мови. В таких
випадках “запозичувався”, власне, корінь (основа) слова (іноді з префіксом),
який вже в англійській мові вживався, як та чи інша частина мови [4, 79].
Латинські запозичення розповсюджені в
землеробстві. Тематична структура сучасної термінології землеробства
складається з 13 тематичних груп (назви властивостей та характеристик; назви
процесів та дій; назви знарядь праці, приладів та механізмів; назви показників
та величин; назви сільгоспкультур та їхніх частин; назви законів землеробства;
назви добрив та пестицидів; назви сільськогосподарських угідь; назви систем
землеробства; назви сівозмін; назви хвороб і шкідників сільгоспкультур; назви
осіб за видом діяльності, назви ґрунтів) залежать від універсальної концептуальної
структури наукової картини світу (основні категорії: кількість, якість, предмет
(об’єкт), дія, подія (результат), стан, місце, шлях (мета). На наш погляд,
найперспективнішим напрямом дослідження цієї терміносистеми є розгляд
землеробської картини світу з когнітивно-ономасіологічного погляду.
Важливою прикладною термінологічною
проблемою є лексикографічний опис наукових галузей, що спирається на сучасну
лексикографічну теорію, яка має специфіку щодо термінологічної лексики
(формулювання дефініцій за правилами, розмежування термінології та номенклатури
та ін.). На сучасному етапі гострою потребою є укладання словників
сільськогосподарської (землеробської) термінології, які максимально повно
відображали б її системну організацію.
В термінології землеробства номінативні
одиниці створюються засобами морфологічного та неморфологічного словотвору.
Продуктивними також є аналітичні найменування (терміни-словосполучення).
Морфологічний спосіб творення слів
представлений своїми основними різновидами: афіксацією, складанням та
абревіацією. Афіксація полягає у приєднанні словотворчого форманта до твірної
основи з метою створення нової номінативної одиниці, яка належить до певної
ономасіологічної категорії (предметність, процесуальність, атрибутивність).
Словотворчий формант є носієм словотворчого значення, який визначає семантику
похідного слова. Він може бути і полісемічними, і синонімічними. [3, 302].
Розподіл термінологічної лексики за
різними галузями знання показав, що найбільшою кількістю латинської термінології
послуговуються медицина та фізіологія, професійна субмова освіти і виховання,
лінгвістика та право, що пов’язане з роллю латини як
«лінгви франка»
у середньовіччі, коли переважна більшість наукових трактатів писалися та
друкувалися латинською мовою. Саме на Середні віки припадає становлення
наукової термінології цих галузей наук.
Результати поділу іменників-латинізмів
за морфологічною будовою вказують на те, що найбільш об’ємною є група похідних
іменників, найменш чисельною – простих.
Література
1. Акуленко В. В.
Вопросы интернационализации словарного состава языка / Акуленко В. В. – Харьков : Изд-во Харьковского ун-та,
1972. – 213 с.
2.
Аракин В. Д. История английского языка. / Аракин В. Д. – М.,
2001. – 158 с.
3.
Гак В. Г. Языковые преобразования / Гак В. Г. – М. : Школа
“Языки русской культуры”, 1998. – 768 с.
4.
Ильиш Б. А. История английского языка. / Ильиш Б. А. – М. :
ИЛИЯ, 1958. – 286 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий