КОНЦЕПТ ЯК БАЗОВЕ ПОНЯТТЯ КОГНІТИВНОЇ
ЛІНГВІСТИКИ
Когнітивний
підхід до опису значення оцінних фразеологічних одиниць дозволяє інтерпретувати
механізм співвіднесення в процесі мовленнєво-мисленнєвої діяльності системи
мовних значень з системою фонових значень, які є необхідною умовою правильного
сприйняття і використання досліджуваного мовного матеріалу. Концепт розуміється
як багатовимірне ментальне утворення, у складі якого виділяються
образно-перцептивний, поняттєвий і ціннісний аспекти і який характеризується
етнокультурним позначенням та етноспецифічністю [2, 45].
Сучасні
студії концептів відбуваються загалом у руслі двох основних напрямків:
когнітивного та лінгвокультурологічного. Однак ці два підходи не є
взаємовиключними і часто доповнюють один одне, поглиблюючи та поширюючи
результати дослідження. Головним постулатом першого напрямку виступає
твердження про те, що через вивчення семантики мовних знаків стає можливим
проникнути у концептосферу людей [4, 18]. Із цього випливає, що різноманітні
засоби репрезентації концептів у мові утворюють один з основних предметів
дослідження когнітивної лінгвістики.
У світлі
культурологічного напрямку концепт вивчається як основний елемент культури в
ментальному світі людини, а вся культура – це сукупність концептів та відношень
між ними. У звязку з цим слушно навести
визначення концепту Ю. С. Степанова, який характеризує концепт як згусток
культури у свідомості людини, який, з одного боку, є віддзеркаленням культури у
ментальному світі людини, а з іншого боку, через концепт людини входить у
культуру та може впливати на неї [5, 40]. Концепт – складне неоднорідне
утворення, у його структурі виокремлюються три компонента: поняттєвий, образний
та ціннісний [3, 91]. У мові концепт може бути вербалізований словами,
словосполученнями, фразеологічними одиницями, реченнями або текстами.
На даний
момент відсутня єдина загальноприйнята дефініція того, що слід розуміти під
концептом. Це пояснюється складністю поняття, що розглядається. Концепт є
одиницею опису картини світу – ментальної одиниці, що містить мовні й культурні
знання, уявлення, оцінки. У когнітивній науці концепт розглядається як
ментальна одиниця, яка постійно змінюється: в його сферу можуть входити все
нові й нові фонові концепти, може змінюватися стандартний набір ситуації, й ще
більше рухливим є одиничний компонент у змісті. Однак, напрям розвитку концепту
визначено внутрішньою формою слова, його етимологією.
Н. А.
Бесєдіна справедливо відзначає, що концептуальний зміст передається на різних
мовних рівнях [1, 7]. Відповідно і концептосистема мови представлена
різнорідними утвореннями. В. І. Карасик пропонує вважати концепти первинними
культурними утвореннями, виразом об'єктивного змісту слів, які мають сенс і
тому трансльовані в різні сфери буття людини, зокрема, в сфери понятійного,
образного та діяльнісного освоєння світу [3, 106].
Деякі
вчені розуміють концепт як глобальну розумову одиницю, яка представляє собою
квант структурованого знання. Сучасні наукові дані переконливо підтверджують
реальність існування концептів, а саме те, що реальність мислення не спирається
на слова (невербального мислення) [5].
Різні
визначення дозволяють виділити такі інваріантні ознаки концепту: а) мінімальна
одиниця людського досвіду в його ідеальному уявленні, яка вербалізується за
допомогою слова і має польову структуру; б) основна одиниця обробки, зберігання
та передачі знань, яка має рухливі межи і конкретні функції; в) соціальність,
обумовленість асоціативного поля прагматикою; г) основний осередок культури.
Отже,
концепти представляють світ в голові людини, утворюючи концептуальну систему, а
знаки людської мови кодують у слові зміст цієї системи. Відсутність єдиного
визначення пов'язана з тим, що концепт має складну,багатовимірну структуру, яка
включає, крім понятійної основи, соціо-психокультурну частину, яка не стільки
мислиться носієм мови, але переживається ним; до її складу входять асоціації,
емоції, оцінки, національні образи й конотації, притаманні даній культурі.
Концепт
є багатовимірним, в ньому можна виділити як раціональне, так і емоційне, як
абстрактне, так і конкретне, як універсальне, так і етнічне, як
загальнонаціональне, так і індивідуально-особистісне.
Таким
чином, ми розглядаємо концепт як ментальну одиницю, яка відображатиме певний
фрагмент реальності і сприятиме категоризації об'єктів дійсності. Оскільки
навколишня дійсність і способи її відображення в нашій свідомості можуть бути
різні, то й концепти неоднорідні за своєю суттю.
Лінгвісти,
звертаючись до проблеми концептів, оперують, як правило, мовними одиницями,
перш за все – лексичними. Найчастіше представлення концепту в мові приписується
слову [2, 101]. Слово отримує статус імені концепту – мовного знаку, який
передає зміст концепту найбільш повно й адекватно. В. І. Карасик пише про те,
що «ми говоримо про наявність імен концептів в тому випадку, якщо
концептуалізована сфера осмислена в мовній свідомості та отримує однослівні
позначення» [3, 107]. Але в цьому випадку не менш складним є питання про
співвідношення концепту зі значенням вербальної одиниці. Ряд дослідників
розглядають ці феномени як синонімічні, інші підкреслюють, що дані феномени
зіставні, але не тотожні.
Концепт
хоча і співвідноситься зі значенням слова, не дорівнює йому, хоча місцем
«проживання» і концепту, і значення слова є свідомість. Значення слова
відображає чуттєвий, фізичний, географічний, історичний та соціальний досвід
людини, набуття в процесі освоєння навколишнього світу мовної фразеологічні
одиниці. Те, що ми не можемо поставити знак рівності між значенням слова і
вербально репрезентованим концептом, пояснюється суб'єктивною і ситуативної
природою значення. Залежно від ситуації, особистих уподобань або знань ми
вибираємо одне з багатьох значень слова. Говорячи про концепт, ми можемо
наголосити лише на його багатоаспектності, яка виражається в тому, що він може
бути представлений різними словами, складовими семантичного поля концепту, за
якими завжди залишається невербальний досвід людини та людства. Він може, як і
значення, змінюватися, але це не обумовлено ситуативними факторами. Його
трансформація пов'язана, швидше, зі зміною ціннісних уявлень людини, якості
умов навколишнього середовища, отриманням нових знань про явища природи,
процеси, предмети і т.п.
Зміна
концепту має більш постійний і стійкий характер. Значення не стільки
змінюється, скільки переключається з одного на інше для адекватного вживання
того чи іншого слова. Концепт накопичує свій зміст протягом усього часу
існування людства, він не зникає повністю і не позбувається набутих
компонентів. Значення з часом застаріває або зникає.
І
значення, і поняття можуть бути репрезентовані тільки через мовну фразеологічну
одиницю, на відміну від концепту. Поняття має універсальний, багато в чому
науковий характер, значення – ситуативний і персональний, а національний характер
через призму персонального. Значення найчастіше закріплені в тлумачних
словниках, поняття – в термінології, концепти – у свідомості народу.
Концепт,
як правило, співвідноситься більш ніж з однією лексичної одиницею, і логічним
завершенням подібного підходу є його співвіднесення з планом вираження всієї
сукупності різнорідних синонімічних (лексичних і фразеологічних) засобів, які
описують його в мові.
Література
1.
Беседина Н. А. Когнитивные механизмы фразеологической репрезентации в языке /
Н. А. Беседина, Н. Н. Болдырев // Известия РАН. Серия литературы и языка. −
2007. – Т. 66, № 1. − С. 29.
2.
Воркачев С. Г. Лингвокультурный концепт: типология в области бытования /
Воркачев C. Г. – В. : ВолГу, 2007.−400
с.
3.
Карасик В. И. Ценностная картина мира: межкультурный аспект // Языковое
сознание: содержание и функционирование. XIII Междунар. симп. по
психолингвистике и теории коммуникации : тезисы. докл. ; под ред. Е. Ф.
Тарасова. – М. : РАН ИЯ, 2000. – С. 107.
4.
Олійник С. В. Оцінні фразеологічні одиниці в англійській та українській мовах:
лінгвокогнітивний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол.
наук : спец. 10.02.17 «Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство» / С.
В. Олійник. – Донецьк, 2008. – 22 с.
5.
Степанов Ю. С. Константы. Словарь русской культуры / Степанов Ю. С. – М. :
Академический проект, 2004. – 990 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий