АНТИСЕМІТИЗМ, ФІЛОСЕМІТИЗМ ТА АЛОСЕМІТИЗМ У АМЕРИКАНСЬКІЙ
ЛІТЕРАТУРІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Дослідження
присвячено проблемам однієї з найактуальніших галузей літературознавчої
компаративістики – імагології. Вага імагологічної проблематики для сучасного
літературознавства полягає в тому, що сьогодні на передній план виходять
міжнаціональні проблеми і зв’язки, у тому числі етнокультурні, зокрема,
проблеми відносин з етнокультурними спільнотами, своїми й чужими.
Американські
письменники ХІХ – початку ХХ століть часто виводять образи євреїв, при цьому
можна спостерігати два полярні стереотипи – євреї зображуються або різко
негативно або позитивно. Таке різне ставлення – від філосемітизму до затятого
антисемітизму – пов’язане з масовою єврейською еміграцією, яка викликала різну
реакцію корінних американців. У творчості багатьох американських письменників
цього періоду спостерігається неоднозначне, суперечливе ставлення або
трансформація єврейської теми.
Метою
дослідження є аналіз імагологічних особливостей літературного етнообразу єврея
як Іншого та трактування єврейської теми у американській літературі ХІХ –
початку ХХ століть.
Одним із
національних стереотипів, які зустрічаємо у літературі будь-якого періоду або
літературного напряму, - образи євреїв.
У нашій роботі ми розглянули, як трактувалася єврейська тема у світовій
літературі, та виокремили три основні напрямки – біблійну тему, філосемітизм та
антисемітизм.
Незалежно
від свого ставлення до релігії, всі ми в деякому розумінні спадкоємці Біблії.
Як відомо, світова культура, особливо європейська, розвивалася з двох основних
джерел - античності і Біблії. Священна історія, Старий і Новий Заповіти
протягом століть привертали до себе увагу письменників. Багато біблійних
сюжетів знайшли своє втілення у творах художньої літератури. Найбільш
популярними, на наш погляд, стали сюжети про створення світу і людини, про
Адама і Єву і вигнання їх з Раю, про Каїна й Авеля, про десять заповідей
Мойсея, і звичайно, про життя і смерть Ісуса Христа.
Тенденція,
що зустрічається набагато рідше, ніж використання біблійної тематики, є
філосемітизм.
«Філосеміт»
- слово, досить рідкісне у вживанні, як рідкісні ті, з ким це слово
співвідноситься. Деякі вчені задаються питанням, чи існує таке поняття, як
«філосемітизм». Його антонім - «антисеміт», навпаки, є широко поширеним. І це
не випадково, бо люди, позначені цим словом, далеко не рідкість [4].
Досліджуючи
соціологічні моделі антисемітизму, І. Анісімова дійшла висновку, що всі вони
ґрунтуються на культурному комплексі, істотним елементом якого є міфологізовані
структури буденної свідомості та міфологічний образ єврея – персоніфікація
світового зла, замінник відсутнього бога. Антихрист, ворог, масон, носій
буржуазного духу або, навпаки, революціонер ... Історична доля єврейського
народу визначила ту «легкість», з якою образ цього народу міфологізується [1,
35]. Є цікава точка зору, що євреї, як і всі меншини, служать домінуючій
культурі як чисте полотно, на якому інші зображують свої власні страхи, бажання
і занепокоєння.
Важливий
внесок у дослідження антисемітизму робить літературознавство. Вивчення
єврейських мотивів і образів – одна з класичних тем літературознавчих розвідок.
За сучасного розуміння міждисциплінарних студій літературні образи досліджують
за допомогою вивчення позалітературного контексту, що дозволяє відсторонитися
від наївно-позитивістського підходу до метафор. Більше того, зроблено важливі
відкриття, як літературні образи євреїв впливають на антисемітські упередження.
Такі літературні постаті, як Шейлок і Натан, «прекрасна єврейка» визначали
парадигми єврейського буття, хоча вони, всупереч давнім хибним уявленням, не
відповідали позалітературній дійсності [2, 1007 - 1008].
Приблизно
одночасно з антисемітизмом з'являється поняття «філосемітизм». У перекладі з
грецької воно означає «люблячий семітів», тобто євреїв. Це прояв інтересу,
поваги до єврейського народу, його історичного значення і оцінка позитивного
впливу іудаїзму в історії світу з боку неєвреїв.
Спочатку це
поняття використовувалося з негативною конотацією, в колах антисемітів, як
презирливе прізвисько їхніх опонентів, і довгий час ніхто не хотів виглядати
філосемітом [3].
Нашу увагу
привернув також термін «алосемітизм», запропонований соціологом З. Бауманом.
Він має значення – «ставлення до євреїв як до інших». Як зазначив дослідник,
цей термін гораздо краще підходить для того, щоб описати ставлення суспільства
до євреїв, він більш нейтральний, ніж антисемітизм або філосемітизм [5,
5].
Проаналізувавши
американську літературу ХІХ – початку ХХ століть, ми дійшли висновку, що
приблизно до 1850 р. антисемітизм не мав у США значного поширення. Єврейська
тема була представлена у цей період біблійними образами та сюжетами. Можна
зустріти біблійну символику у творчості багатьох поетів та прозаїків (Дж.
Вітьєр, Е. Хейл, Г. Мелвілл, Г. Лонгфелло). Як правило, вони трактують біблійні
сюжети у сентиментально-повчальному дусі.
Антисемітизм
був поширеним елементом у світогляді багатьох американських письменників другої
половини ХІХ – початку ХХ століть. У Х. Гарленда це виражається головним чином
у щоденниках; для Ф. Норріса та Е. Вортон ця проблема є більш важливою,
оскільки вона знайшла відображення у їх художній прозі. Але немає ніяких
сумнівів, що ці письменники поділяють ряд загальних антисемітських стереотипів.
Більшість
антисемітських стереотипів були сформовані на економічній основі. «Єврей»
такого стереотипу – жадібний, необтесаний, небезпечний.
Що
стосується філосемітизму, він не був широко поширеним та виражався здебільшого
у інтересі до єврейської культури та звичаїв, наприклад, у творчості Г.
Харланда. Такий філосемітизм, звичайно, мав виключно світський характер.
Аналізуючи
твори американської літератури вивчає мого періоду, ми звернули увагу на той
факт, що у творчості одного й того же письменника можемо спостерігати обидві
тенденції – антисемітську та філосемітську, наприклад, у творчості Т. Драйзера.
Література
1. Анисимова
И. И. Антисемитизм: опыт концептуализации / И. И. Анисимова //
Вестник ТГУ. – 1998. – № 3. – С. 29 – 36.
2. Бенц В.
Дослідження антисемітизму / Вольфганг Бенц // Єврейська цивілізація.
Оксфордський підручник з юдаїки. – К. : ДУХ І ЛІТЕРА; Дніпропетровськ : Центр
«Ткума», 2012. – С. 1005 – 1017.
3. Дорфман
М. Антисемиты говорят правду [Электронный ресурс] / М. Дорфман // Новый смысл.
– Режим доступа : http://www.sensusnovus.ru/analytics/2011/07/01/8686.html
4. Кацев А.
Филосемиты в мировой истории [Электронный ресурс] / Ариэль Кацев // Еврейский
обозреватель. - № 11/251. – Режим доступа:
http://jew-observer.com/istoriya/filosemity-v-mirovoj-istorii/
5. Philosemitism in History / Edited by J. Karp
and A. Sutcliffe. – Cambridge University Press, 2011. – 348 p.
Комментариев нет:
Отправить комментарий