ПІДГОТОВКА
ПЕРЕКЛАДАЧІВ
У КОНТЕКСТІ ВИМОГ
ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО РИНКУ
Значне розширення міжнародного співробітництва, стрімке
зростання світової торгівлі, активні інтеграційні процеси та бурхливий розвиток
інформаційних технологій спричинили значні зміни у перекладацькій діяльності.
Сучасний ринок перекладацьких послуг зазнав суттєвих змін в останні
десятиріччя, а отже цілком очевидним є те, що такі зміни мають відбитися і на
професійній підготовці фахівців з перекладу, що має забезпечувати підготовку
спеціалістів, які відповідають вимогам сучасності. В термінах методики навчання
перекладу мова йде про перегляд моделі перекладацької компетентності, яка
лежить в основі згаданого навчання, та в правильній розстановці пріоритетів
серед її компонентів. Адже, як зазначають представники перекладацької галузі
[1] на даному етапі випускники вищих навчальних закладів України за
спеціальністю «Переклад» володіють в достатній мірі лише такими компонентами,
як лінгвістичний і міжкультурний, що в сучасних умовах вже не є достатньою
умовою для успішного працевлаштування за фахом.
Нестача висококваліфікованих спеціалістів на даний момент
визнається найсуттєвішою проблемою вітчизняної перекладацької галузі. До того
ж, у той час, як першокласних фахівців катастрофічно не вистачає, кількість
недосвідчених перекладачів постійно зростає. Більшість випускників вищих
навчальних закладів не в змозі працювати у перекладацьких агенціях через
нестачу знань у галузі тематики, в рамках якої здійснюється переклад. Саме тому,
дуже часто технічний переклад виконують фахівці з певної галузі (медицина,
програмне забезпечення тощо), які отримали другу вищу філологічну освіту. До
того ж, випускники вищих навчальних закладів не володіють програмами технічного
забезпечення перекладу (САТ tools), що також за свідченням директорів перекладацьких
агенцій, значною мірою перешкоджає працевлаштуванню за фахом, адже далеко не
кожна агенція має достатньо ресурсів аби провести додаткову підготовку молодого
спеціаліста.
Наразі підготовка перекладачів у вітчизняних вищих
навчальних закладах зазнала бурхливого розвитку – щороку відкриваються усе нові
перекладацькі факультети та відділення, у той час як вже існуючі, кількість
яких наближається до дев’яноста, збільшують обсяги прийому студентів [4]. Тим
не менш, є низка чинників, що знижують якість професійної підготовки
перекладачів у вітчизняних вищих закладах освіти, до яких, зокрема, належить і
непогодженість системи освіти майбутніх перекладачів з потенційними
роботодавцями та з ринком праці [3] Відтак, логічним видається підхід [5], в
якому в основу ходу розробки методики навчання перекладу покладено визначення
вимог ринку перекладацьких послуг.
Узагальнюючи досвід науковців [2, 6], можна стверджувати,
що у XXI столітті ринок
перекладу став: глобальним, децентралізованим, спеціалізованим, динамічним,
віртуальним, вимогливим. Кожна з цих характеристик має безпосередній вплив на
роботу перекладача, а відповідно і на підготовку перекладачів, розгляньмо кожну
з них в методичному аспекті.
Глобальність. Ця характеристика притаманна в цілому усьому світові в
якому ми живемо. Рушійними силами у процесі глобалізації стають перш за все
торгівля (адже задля досягнення успіху компанії стали виходити поза межі
геополітичних кордонів, пропонуючи свою продукцію та послуги по всьому
світові), а також новітні технології, які уможливили надзвичайно швидке
розповсюдження та передачу інформації. Усе це спричинює зростання обсягів
міжнародної комунікації, а отже і збільшення попиту на переклад та, відповідно,
перекладачів. Перед перекладачем постає завдання виконувати великі обсяги
перекладу швидко, але у той же час без втрати якості. Працювати із дотриманням
таких вимог можливо лише з використанням новітніх технологій автоматизації
перекладу, а отже перекладач, який ними не володіє одразу ж стає аутсайдером
ринку.
Децентралізація. Завдяки новітнім технологіям географічне розташування
перекладача втратило свою актуальність. Так, перекладач може мешкати в Україні,
виконуючи при цьому замовлення для компанії у, скажімо, Австралії. З одного
боку, це є перевагою, оскільки розширює можливості професії, але з іншого –
приховує і певні недоліки: зокрема розширення конкуренції. Відповідно,
особливої актуальності набуває самомаркетинг, вміння рекламувати себе, звернути
на себе увагу та підтримувати свою репутацію.
Спеціалізація. Новітні технології впливають на типи текстів, які
необхідно перекласти. Окрім попиту на переклад текстів у традиційних галузях на
кшталт фінансової або науково-технічної, постійно з’являються нові сфери в яких збільшується обсяг
перекладів. Образ перекладача-універсала відходить у майбутнє, адже сучасний
перекладач опановує певну галузь (або кілька галузей) в яких спеціалізується.
Йому доводиться постійно поповнювати свої знання в обраній сфері – знайомитися
не тільки з новою термінологією, а й з сучасним технічним забезпеченням, що
використовується в процесі перекладу та постійно оновлюється та
вдосконалюється.
Динамічність. Передбачити які новітні технології з’являться та які саме сфери користуватимуться попитом
неможливо, а тому на даному етапі мова йде про підготовку перекладача з певним
універсальним набором навичок та вмінь, які дозволять йому у подальшому успішно
адаптуватися до змін на перекладацькому ринку та опанувати переклад у
необхідних галузях.
Віртуальність. Більшість перекладацьких послуг пропонується та
надається через Інтернет. Перекладачам та замовникам більше не потрібно
зустрічатися очно. Деякі перекладацькі агенції існують лише у віртуальній
реальності, інші мають офісні приміщення, однак незважаючи на це, перекладачі у
таких агенціях дуже часто все одно працюють віддалено, так само надходять і
замовлення. В Інтернеті існують численні платформи на яких фрі-лансери можуть
пропонувати свої послуги та шукати нових клієнтів.
Вимогливість. Сучасне технічне забезпечення перекладу з одного боку
полегшило роботу перекладача, але з іншого – поставило ряд нових викликів.
Наведемо приклади кількох з них. По-перше, засоби автоматизації перекладу
постійно розвиваються й вдосконалюються, а отже перекладачеві доведеться
вдосконалювати свої навички та вміння користування ними. По-друге, такі засоби
надали можливість замовникам розробити власні глосарії та термінологічні бази,
якими перекладачам доводиться користуватися, що значно обмежує їх творчу свободу.
Беручи до уваги проведений вище аналіз доходимо висновку,
що розуміння процесів, які відбуваються на сучасному ринку перекладацьких
послуг є обов’язковою умовою для побудови ефективної методики навчання
перекладу. Адже, якщо раніше інтерес науковців, які зробили значний вклад у
розвиток методики навчання перекладу, був прикутий у першу чергу до мовленнєвої
підготовки майбутніх перекладачів та до надання їм знань з теорії та практики
перекладу, то на сьогоднішній день цілком очевидно, що професійне навчання
перекладачів не може обмежуватися лише лінгвістичною підготовкою (вільне
володіння мовою тексту оригіналу і тексту перекладу) та основами усного і
письмового перекладу. Без врахування вимог, які постають перед перекладачем в
контексті нових ринкових соціально-економічних умов розвитку нашої держави і
сфери перекладацьких послуг, ми ризикуємо готувати спеціалістів учорашнього
дня, які не користуватимуться попитом та яким буде важко успішно
працевлаштуватися за фахом. Відповідно, розробка методики навчання перекладу
має відбуватися з повним врахуванням особливостей сучасного ринку
перекладацьких послуг та рекомендацій представників галузі.
Література
1. Бондаренко О. Основні напрямки покращення
підготовки перекладачів на базі ВНЗ / О. Бондаренко, Т. Струк //
Зміст підготовки перекладачів та сучасні вимоги професії : наук.-практ.
конф., 12 грудня 2014 р. : тези доп. – Дніпропетровськ :
Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, 2014. – С. 7–14.
2. Зінукова Н. В. Професійна підготовка
перекладачів у сучасних умовах: вимоги ринку перекладацьких послуг /
Н. В. Зінукова // Вісник Дніпропетровського університету імені
Альфреда Нобеля. Серія : Педагогіка і психологія. – 2014. – № 2 (8).
– С. 42–47.
3. Мартинюк О. В. Проблеми професійної
підготовки перекладачів у педагогічних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних
науковців [Електронний ресурс] / О. В. Мартинюк //
Народна освіта : електронне наукове фахове видання. – 2011. –
Вип. 3(15). – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/NarOsv/2011-3/11movvzn. htm.
4. Черноватий Л. М.
Методика викладання перекладу : [підручник
для студ. вищих заклад. освіти за спеціальністю «Переклад»] / Черноватий Л. М. – Вінниця :
Нова Книга, 2013. – 376 с.
5. Gabr M. Toward a Model Approach to Translation Curriculum
Development [Electronic resource] / M. Gabr // Translation
Journal. – 2001. – № 5 (2). – Way of access : http://translationjournal.net/journal/16edu.htm.
6. Translator Training and Modern Market Demands /
Olvera Lobo, María-Dolores, Castro-Prieto [et al.] // Perspectives:
Studies in Translatology. – 2005. – Vol. 13, № 2. – P. 132–142.
Комментариев нет:
Отправить комментарий