Х. О. Квасник м. Маріуполь (Загальне мовознавство)

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З КОМПОНЕНТОМ-ФІТОНІМОМ «ОЛИВА» У НОВОГРЕЦЬКІЙ МОВІ

Фразеологізми, що вживаються в новогрецькій мові, різні за походженням і часом виникнення. Різними були і залишаються їхні джерела та переважна більшість фразеологізмів походить з усної народної творчості. Рослини, безумовно, посідають важливе місце в традиційній культурі греків. Грецька культура не оминула використання назв квітів, кущів, трав та дерев у сталих виразах.

Як ми знаємо, Греція розташована в південній частині Балканського півострова і на прилеглих до нього островах. Широко поширені в Греції невеликі рослини і чагарники, дуже поширена олива – одне з найцінніших дерев Греції. Плід цього дерева, маслина, є поширеним продуктом харчування Середземноморського регіону, зокрема джерелом маслинової олії.

У давньогрецькій міфології, походження священного оливкового дерева пов'язано з особистістю богині Афіни, яка змагалася з богом морів Посейдоном за право панувати над красивим містом Аттики. Афіна принесла жителям цього поліса воістину безцінний дар, коли встромила в землю свій бойовий спис. Держак списа чудесним чином зазеленів, розцвів і перетворився на оливкове дерево з безліччю плодів на гілках. Захоплені люди взяли заступництво Афіни і в знак цієї перемоги назвали своє чудове місто в її честь, а нікчемний дар бога морів – з презирством відкинули.

Методом суцільної вибірки було знайдено 28 фразеологічних одиниць з компонентом-фітонімом «η ελιά» (олива), які виступають об’єктом дослідження. Предметом виступає семантичне значення даних фразеологізмів. Серед фразеологізмів з компонентом-фітонімом «олива», ми виділяємо фразеологізми з позитивним, негативним та нейтральним значенням. Розглянемо деякі з них.

Почнемо з фразеологізмів, які представляють позитивне значення. Наприклад, фразеологізм κλαδί ελιάς означає пальмова гілка, зазвичай служить символом миру, мирних намірів; також символ перемоги, успіху, тріумфу. Вінок з оливкових гілок вручався переможцям Олімпійських ігор у Стародавній Греції починаючи з 776 року до н. е. і був обраний в якості знака нагороди з тієї причини, що олива вважалася священним деревом, особливо в спеціальних гаях, присвячених богам. Оскільки під час Олімпійських ігор, війни припинялися, а оливкові гаї на Олімпі, як і вся олімпійська територія, вважалися недоторканними навіть у період воєн, то з оливковою гілкою поступово міцно пов'язувалося уявлення про мир і вона використовувалася як знак, як символ миру.

ФО τρώω (περνάω) με ψωμί κι ελιά має значення жити з надмірною помірністю, тобто на самому хлібі та оливі, оскільки у Греції олива є доступним продуктом. У даному випадку компонент «олива» використовується через опосередковане представлення продукту в побутовій сфері.

Ξεφόρτωσε την ελιά να σε φορτώσει λάδι означає те, що олива дасть багато плодів, коли підрізати їй гілля, тобто будь-яке досягнення потребує зусиль. Схожого значення набуває фразеологізм αν δεν έμπει η ελιά στα μάγκανα, δε βγαίνει λάδι.

ФО η ελιά στο μάγουλο είναι ομορφιά και τύχη дослівно перекладаємо олива за щокою дає красу та вдачу, тобто відбиває значення чогось хорошого. Інші приклади фразеологізмів з компонентом-фітонімом «олива» в позитивному значенні:

- βάλε ελιά το παιδί σου και συκιά για τη ζωή σου,

- βάλε ελιά για τα παιδιά σου και μηλιά για την κοιλιά σου,

- αυτός είναι της ελιάς φύλλο,

- πέρασα της ελιάς το φαρμάκι,

- λέει η ελιά στον αφέντη της: «φρόντισέ με να σε θρέψω, πότισέ με να σε πλουτίσω».

Було відібрано 8 фразеологізмів, які представляють негативне значення. Так, фразеологізм τραβώ πικρής ελιάς τα βάσανα означає мучитися, відчувати страшні муки, що підтверджують компоненти τα βάσανα та πικρή ελιά, тобто значення зумовлене внутрішньою формою фразеологізму. Схожі компоненти вміщує в собі фразеологізм  είναι πικρής ελιάς φαρμάκι.

Наступна ФО του’δωσε αγρίλι вміщує в собі компонент «το αγρίλι», який перекладається «дика олива» та використовується у значенні «дуже сильно побити», вірогідно, через те, що гілля дикої оливи використовували для биття.

Історія походження та значення фразеологізму φάε, κουμπάρε ελιές, καλό ‘ν’και το χαβιάρι висвітлюється в книзі «Γιατί λέμε...» Алексії Куртсиду та Наталії Ґудзикіди. А саме, Андреас Ласкаратос, один з видатних поетів-сатирів та прозаїків з Кефалониї, у своєму творі «Ιδού ο άνθρωπος» розповідає про наступний випадок: якось два куми сиділи за одним столом, на якому були олива та ікра. Однак, здавалося, що один з них хотів усю ікру тільки для себе. Тоді другий кум йому сказав: «Їж, куме, оливу!», «краще й ікру» – відповів кум [1, 113]. З тих часів, цей вислів використовують, щоб вказати на скупість. Іншими прикладами негативного значення фразеологізмів з компонентом-фітонімом «олива» є ελιές ελιές χαμένες δουλειές та η ελιά κρασί δε βγάζει!.

Нейтральне значення набувають такі фразеологізми, як απ’ το θέρο ως τις ελιές, δεν απολείπονται οι δουλειές, що дослівно перекладаємо від жниви до оливи немає роботи. Жнива припадає на літо і закінчується у середині серпня, а оливу збирають з початку до кінця осені, тому у буквальному розумінні даний фразеологізм означає певний проміжок часу, під час якого не має клопоту з урожаєм.

Фразеологізми της ελιάς τα μέσα και του καρυδιού τ’απ’έξω та το έξω τ’αυγού και το μέσα της ελιάς становлять синонімічний ряд. Новогрецько-російський словник фразеологізмів О. В. Патрунової пропонує такий переклад «на тобі, Боже, що мені негоже». Дослівно перекладаємо «середина оливи (кісточка) та зовнішня сторона (шкаралупа) горіха», тобто щось непотрібне, негідне ані зовні, ані всередині. Ці характеристики підкріпляються зовнішнім виглядом компонентів-фітонімів. Іншим варіантом даного фразеологізму з додаванням дієслова є του χάρισαν της ελιάς το μέσα και του αυγού το απέξω.

Також, синонімічний ряд становлять фразеологізми ελιές απ’ τον πατέρα σου και αμπέλι απ’ τα χέρια σου, κλήμα του χεριού σου και ελιές του παππού σου та αμπέλι από δικού σου κι ελιές απ’ του κυρού σου. У греків існує вірування в те, що виноградники швидко ростуть та дають плоди, але щоб отримати добрий прибуток та врожай з оливи, треба щоб їх отримали у спадок. Тільки так, плоди оливи будуть багаті та рясні.

Дослівно перекладаючи фразеологізм η ελιά πίνει το κρασί, маємо яскраву персоніфікацію, а саме олива п’є вино. В буквальному розумінні, це означає, що виноградники та олива не ростуть поряд один з одним, тому що олива займає усю ділянку землі, з її корінням та тінню від листви, тим самим перешкоджаючи росту винограду. Інші приклади фразеологічних зворотів з нейтральним значенням та компонентом-фітонімом «η ελιά»:

- η ελιά είναι κυρά κι όποτε θέλει κάνει,

- η ελιά θέλει ζουρλό νοικοκύρη,

- έχουμε ελιές κι ελίδια, έχουμε και αγριλίδια,

- η ελιά έχει και σοδειά κι αναποδιά.

Як бачимо, представлені та проаналізовані фразеологізми дозволяють поділити їх на ФО з позитивним, негативним та нейтральним значенням. Слід зазначити, що використання компонента-фітоніма «олива» є досить поширеним у фразеологізмах новогрецької мови. Саме це свідчить, що незважаючи на урбанізацію, у греків є потяг до вирощування сільськогосподарських рослин та розвинення агрокультури, так як, фразеологізми відбивають у собі реалії повсякденного життя. Таким чином, у фразеологізмах з компонентом-фітонімом «олива» відбиваються фізичні властивості оливи (смак, умови вирощування, зовнішній та внутрішній її вигляд) та її символізм ( успіх, розкіш, багатство та ін.).

Література

1. Κουρτσίδου Α., Γκουτζικίδου Ν. Γιατί λέμε... / Α. Κουρτσίδου, Ν. Γκουτζικίδου. – λληνική πρωτοβουλία Ο. Ε. Θερμοπυλών 5: Μάιος 201. – 122σ.

2. Μπαμπινιώτη Γ. Λεξικό της Νέας Ελληνικής Γλώσσας / Γ. Μπαμπινιώτη. – Αθήνα: Κέντρο Λεξικολογίας Ε.Π.Ε., 2002. – 2033 σ.  

3. Πατρουνόβα Ο. Β. Σύντομο ελληνορωσσικό λεξικό ιδιωματικών εκφράσεων / Ο. Β.  Πατρουνόβα – Αθήνα: κεντρική διάθεση Επτάλοφος. – 435 σ.

Т. Ю. Кучерян м. Хмельницький (Загальне мовознавство)

ЕВФЕМІЗМИ ЯК МАНІПУЛЯТОРИ СВІДОМІСТЮ АУДИТОРІЇ ЧЕРЕЗ ЗМІ

В останні роки у зв'язку зі збільшеною увагою соціуму до способів впливу на суспільну свідомість з'явилася велика кількість наукових робіт, присвячених маніпуляції свідомістю, в яких аналізуються маніпулятивні технології та методи, викладаються принципи психологічного захисту від маніпуляції, а також розглядається світоглядне значення маніпулятивного впливу на людину. Одним із основних маніпуляторів в мові ЗМІ являються евфемізми.

Комплексного дослідження маніпулятивних можливостей евфемії в лінгвістиці не робилося, проте окремі аспекти цієї проблеми були порушені в роботах Ф. Бергсдорфа, М. Лузіна, В. Джелберта, Ж. Ребуля, І. Болінджера [1, 113].

Дослідження специфіки евфемізму як мовної одиниці показує, що евфемізація мови може використовуватися не тільки з причини тактовного ставлення до співрозмовника, але і для маніпулювання мовником своїми реципієнтами. Проблема маніпуляції людською свідомістю і поведінкою носить яскраво виражений міждисциплінарний характер і досліджується такими науками, як філософія, психологія, історія, соціологія, політологія, лінгвістика. Лінгвістика займається даною проблемою, так як маніпуляція в більшості випадків здійснюється за допомогою засобів мови.

У науковій літературі поняття «маніпуляція» і «прихований вплив» часто використовуються як синонімічні [2, 75]. Вивчення способів і прийомів маніпулятивного впливу евфемізмів на аудиторію представляється дуже актуальним не тільки для розробників соціальних інформаційних технологій і для вчених-лінгвістів, а й для тих людей, чиєю свідомістю маніпулюють, тому отримання знання про інструментарій маніпулятивного впливу допоможе виробити способи захисту від маніпуляції. Таким чином, актуальність даного дослідження зумовлена зростаючою роллю маніпулятивного впливу в сучасному суспільстві та недостатньою лінгвістичною вивченістю впливу маніпулятивного аспекту евфемізмів у мові ЗМІ [3, 170].

Широке використання евфемізмів, як засобу маніпулювання, характерно для багатьох мов. Словники евфемізмів охоплюють майже всі області життя, для позначення кожної з яких існує довгий список словозамінників. Наприкінці ХХ ст. процесс евфемізаціЇ, природний для будь-якої мови, набув нових обрисів. Здатність евфемізмів маніпулювати реципієнтом визначається рядом факторів:

1. Евфемізми приховують справжню сутність явища за рахунок створення нейтральної або позитивної конотації, а також за рахунок дії механізму асоціативності. Як ми вже з'ясували раніше, прихований спосіб передачі інформації більш ефективний, ніж прямий вплив на людину.

2. Реципієнт звичайно не встигає вичленувати евфемізми з контексту і осмислити їх, так як величезний інформаційний потік, який транслюється каналами масової комунікації, ускладнює орієнтацію в мовному матеріалі та його критичну оцінку;

3. Щоб привласнити слову статус евфемізму, треба зрозуміти, який саме референт ховається за цим словом; якщо адресат з яких-небудь причин (дефіцит часу, недостатній рівень освіти) не може цього зробити, значить, евфемізм не буде ним розпізнаний;

4. Мала частина реципієнтів знайома з даним лінгвістичним явищем (в основному, це філологи та журналісти); не знаючи суті явища, неможливо зрозуміти, як здійснюється маніпулятивний вплив.

Отже, маніпулятивний ефект евфемізмів, що функціонують у текстах ЗМІ, заснований на механізмі асоціативності, завдяки якому ніби відволікає увагу співрозмовника від забороненного поняття, маючи на увазі, принаймні формально, інші поняття. Розглянемо як приклад широко поширений у мові ЗМІ евфемізм «знешкодити» в значенні «вбити». У цьому випадку для позначення негативного денотата використовується слово, що викликає додаткові асоціації з чимосьп озитивним. Виникненню даних асоціацій сприяє внутрішня форма слова: знешкодити – зробити нешкідливим; нешкідливий – що не заподіює шкоди; шкода – збиток, псування. Таким чином, використовуючи евфемізм «знешкодити», що формально має на увазі таку дію, яка допомогла уникнути шкоди (збитку, псування) і, отже, має бути позитивно сприйнята адресатом. У наявності явно виражений маніпулятивний вплив: на психіку реципієнта приховано впроваджуються установки, що не збігаються з його власними [4, 59]. Незважаючи на всю очевидність, на яку накладено табу денотата (вбити), евфемізм «знешкодити» має стійку позитивну конотацію за рахунок виникаючих асоціацій з чимось корисним, з тим, що зупинило шкоду.

Таким чином, маніпулятивні евфемізми, що функціонують у мові ЗМІ, є потужним засобом впливу на свідомість людей. Вони або затемнюють, приховують справжній стан речей, або ж демобілізують громадську думку, так як пом'якшене, нейтральнее формулювання не викликає у свідомості реципієнта відповідного роздратування на відміну від прямої номінації.

Література

1. Ларін Б. А. Про евфемізми / Б. А. Ларін // Проблеми мовознавства. – Л., 1961. – С. 113.

2. Нефёдова Л. А. К вопросу о манипулятивном использовании вповседневном общении косвенных высказываний / Нефёдова Л. А. – Тамбов, 1998. – C. 75.

3. Суслов Е. В. СМИ как инструмент формирования общественного мнения в процессе становлення гражданского общества / Суслов Е. В.  – М., 2004. – C. 170.

4. Шаховский В. И. Языковая личность в эмоциональной коммуникативной ситуации / В. И. Шаховский // Филологические науки. – К., 1998. – С. 59.

А.О. Максютенко м. Маріуполь (Загальне мовознавство)

КЛАСИФІКАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ДІЄСЛІВ РУХУ

Проблема класифікації дієслів належить до найбільш актуальних в сучасному мовознавстві. Свідченням тому є числені праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені цьому питанню. Його складність і багатоплановість проявляються в різноманітті дослідницьких підходів до вивчення дієслівного значення, а також в різноманітності семантичних класифікацій дієслівних слів [1, 2].

Над проблемою класифікацій предикатів працювали такі вчені, як Л. В. Щерба, У. Чейф, Т. В. Булигіна, Л. М. Васильєв, О. Н. Селіверстова, Т. Д. Шабанова. Даній проблемі приділяли значну увагу в своїх роботах Л. А. Львів, Г. Г. Сильницький, Т. Б. Алісова. В українському мовознавстві класифікацією предикатів займалися І. Р. Вихованець, В. М. Русанівський, О. І. Леута, С. М. Дишлева та ін.[4, 5].

Дієслова руху належать до найбільш уживаних дієслів, вважаються дієсловами широкої семантики, несуть у собі доволі високий ступінь абстракції, завдяки чому можуть вступати в найрізноманітніші зв’язки з іншими словами [2, 93]. За основу виділення дієслів цієї групи булла покладена ознака руху – механічне переміщення у просторі. За цією ознакою в семантичній структурі кожного з виділених дієслів булла виявлена одна спільна сема – переміщення в просторі.

При класифікації дієслівної лексики в семантичному аспекті  використовуваються головним чином три принципи:

−       денотативний (тематичний);

−       парадигматичний;

−       синтагматичний [3, 87].

При денотативному підході враховується насамперед природне, онтологічне розчленування предметів, ознак, властивостей, дій, процесів, подій і станів, відбите в структурі мови.

Парадигматичні класифікації лексики здійснюються шляхом виділення в значеннях слів (при їх порівнянні з ідентифікатором) тотожних і диференціальних компонентів.

Останнім часом при класифікації дієслів найчастіше застосовується синтагматичний принцип, заснований на обліку кількості та якості (семантичного змісту) дієслівних валентностей [5, 23].

Дієслова руху можна також аналізувати відносно суб’єкта чи об’єкта переміщення. За цим критерієм їхподілено на 3групи:

а) ті, що позначають переміщення тільки суб’єкта (незалежне переміщення), (укр.) мчати;

б) ті, що позначають одночасне переміщення і суб’єкта і об’єкта або лише об’єкта (залежне переміщення), (укр.) нести;

в) ті, що можуть позначати як залежне, так і незалежне переміщення, (укр.) коливатися.

На основі проведенного аналізу українських дієслів руху було встановлено декілька критеріїв класифікації. Це дозволило сформуватиїх у підгрупи і встановити між ними системні відношення [2, 101].

Залежно від ступеня досягнення чи недосягнення кінцевої точки, можна виокремити 5 груп дієслів:

1)    (укр.) посувати – рух вперед без вказівки на досягнення /недосягненняорієнтира;

2)    (укр.) направляти – рух у напрямку орієнтира без вказівки на наближення чи досягнення;

3)    (укр.) підходити– рух у напрямку орієнтира, наближення до орієнтира;

4)    (укр.) доходити– рух у напрямку орієнтира, досягнення орієнтира;

5)    (укр.) входити- рух у напрямку орієнтира, всередину орієнтира.

До другого типу належать дієслова у яких актуалізується початковий пункт руху:

1)    (укр.) повертати – рух у зворотному напрямку, назад;

2)    (укр.) покидати – рух від об’єкта, у визначеному або невизначеному напрямку;

3)    (укр.) виходити– рух у напрямку від об’єкта, з меж об’єкта;

4)    (укр.) повертатися– повернення до попередньої або початкової точки.

Третій тип дієслів руху відображає тип локації, у якому зазначено рух від однієї точки до іншої, тобто вказується маршрут.

У результаті дослідження українських дієслів руху та їх основних семантичних підтипів доведено, що між окремими групами не завжди  можна встановити чітку межу. Одне дієслово може належати до кількох груп з тонкою диференціацією значень. Тому вихідним пунктом у такій класифікації є актуалізація значення дієсловау момент мовленнєвих актів.

Література

1. Васильев Л. M. Семантические типы предикатов./ Васильев Л. М. – М. : Наука, 1982. – 154 с.

2. Іваницька Н. Б. Дієслівне вираження мікрокатегорії «Рух» в українській та англійській мовах / Іваницька Н. Б. – К. : КДПУ, 2009. – С. 92-105.

3. Орлова Т. М. Семантична структура та лінгвостилістичні можливості назв руху в сучасній українській мові/ Орлова Т. М. –Запоріжжя : Нова книга, 1999.- 145с.

4. Пушанко Т. П. Дієслова переміщення в українській та російській мовах/ Пушанко Т. П.  – Луганськ : Луг, 1964. – 167 с.

5. Шпенюк І. Є. Семантичне поле дієслів руху з прихованим локативним компонентом / Шпенюк І. Є. – К. : КДЛУ, 1995. – С. 23-24.

Г. А. Міхньова м. Маріуполь (Загальне мовознавство)

КОНЦЕПТ ЯК БАЗОВЕ ПОНЯТТЯ КОГНІТИВНОЇ ЛІНГВІСТИКИ

Когнітивний підхід до опису значення оцінних фразеологічних одиниць дозволяє інтерпретувати механізм співвіднесення в процесі мовленнєво-мисленнєвої діяльності системи мовних значень з системою фонових значень, які є необхідною умовою правильного сприйняття і використання досліджуваного мовного матеріалу. Концепт розуміється як багатовимірне ментальне утворення, у складі якого виділяються образно-перцептивний, поняттєвий і ціннісний аспекти і який характеризується етнокультурним позначенням та етноспецифічністю [2, 45].

Сучасні студії концептів відбуваються загалом у руслі двох основних напрямків: когнітивного та лінгвокультурологічного. Однак ці два підходи не є взаємовиключними і часто доповнюють один одне, поглиблюючи та поширюючи результати дослідження. Головним постулатом першого напрямку виступає твердження про те, що через вивчення семантики мовних знаків стає можливим проникнути у концептосферу людей [4, 18]. Із цього випливає, що різноманітні засоби репрезентації концептів у мові утворюють один з основних предметів дослідження когнітивної лінгвістики.

У світлі культурологічного напрямку концепт вивчається як основний елемент культури в ментальному світі людини, а вся культура – це сукупність концептів та відношень між ними. У звязку з цим слушно навести визначення концепту Ю. С. Степанова, який характеризує концепт як згусток культури у свідомості людини, який, з одного боку, є віддзеркаленням культури у ментальному світі людини, а з іншого боку, через концепт людини входить у культуру та може впливати на неї [5, 40]. Концепт – складне неоднорідне утворення, у його структурі виокремлюються три компонента: поняттєвий, образний та ціннісний [3, 91]. У мові концепт може бути вербалізований словами, словосполученнями, фразеологічними одиницями, реченнями або текстами.

На даний момент відсутня єдина загальноприйнята дефініція того, що слід розуміти під концептом. Це пояснюється складністю поняття, що розглядається. Концепт є одиницею опису картини світу – ментальної одиниці, що містить мовні й культурні знання, уявлення, оцінки. У когнітивній науці концепт розглядається як ментальна одиниця, яка постійно змінюється: в його сферу можуть входити все нові й нові фонові концепти, може змінюватися стандартний набір ситуації, й ще більше рухливим є одиничний компонент у змісті. Однак, напрям розвитку концепту визначено внутрішньою формою слова, його етимологією.

Н. А. Бесєдіна справедливо відзначає, що концептуальний зміст передається на різних мовних рівнях [1, 7]. Відповідно і концептосистема мови представлена різнорідними утвореннями. В. І. Карасик пропонує вважати концепти первинними культурними утвореннями, виразом об'єктивного змісту слів, які мають сенс і тому трансльовані в різні сфери буття людини, зокрема, в сфери понятійного, образного та діяльнісного освоєння світу [3, 106].

Деякі вчені розуміють концепт як глобальну розумову одиницю, яка представляє собою квант структурованого знання. Сучасні наукові дані переконливо підтверджують реальність існування концептів, а саме те, що реальність мислення не спирається на слова (невербального мислення) [5].

Різні визначення дозволяють виділити такі інваріантні ознаки концепту: а) мінімальна одиниця людського досвіду в його ідеальному уявленні, яка вербалізується за допомогою слова і має польову структуру; б) основна одиниця обробки, зберігання та передачі знань, яка має рухливі межи і конкретні функції; в) соціальність, обумовленість асоціативного поля прагматикою; г) основний осередок культури.

Отже, концепти представляють світ в голові людини, утворюючи концептуальну систему, а знаки людської мови кодують у слові зміст цієї системи. Відсутність єдиного визначення пов'язана з тим, що концепт має складну,багатовимірну структуру, яка включає, крім понятійної основи, соціо-психокультурну частину, яка не стільки мислиться носієм мови, але переживається ним; до її складу входять асоціації, емоції, оцінки, національні образи й конотації, притаманні даній культурі.

Концепт є багатовимірним, в ньому можна виділити як раціональне, так і емоційне, як абстрактне, так і конкретне, як універсальне, так і етнічне, як загальнонаціональне, так і індивідуально-особистісне.

Таким чином, ми розглядаємо концепт як ментальну одиницю, яка відображатиме певний фрагмент реальності і сприятиме категоризації об'єктів дійсності. Оскільки навколишня дійсність і способи її відображення в нашій свідомості можуть бути різні, то й концепти неоднорідні за своєю суттю.

Лінгвісти, звертаючись до проблеми концептів, оперують, як правило, мовними одиницями, перш за все – лексичними. Найчастіше представлення концепту в мові приписується слову [2, 101]. Слово отримує статус імені концепту – мовного знаку, який передає зміст концепту найбільш повно й адекватно. В. І. Карасик пише про те, що «ми говоримо про наявність імен концептів в тому випадку, якщо концептуалізована сфера осмислена в мовній свідомості та отримує однослівні позначення» [3, 107]. Але в цьому випадку не менш складним є питання про співвідношення концепту зі значенням вербальної одиниці. Ряд дослідників розглядають ці феномени як синонімічні, інші підкреслюють, що дані феномени зіставні, але не тотожні.

Концепт хоча і співвідноситься зі значенням слова, не дорівнює йому, хоча місцем «проживання» і концепту, і значення слова є свідомість. Значення слова відображає чуттєвий, фізичний, географічний, історичний та соціальний досвід людини, набуття в процесі освоєння навколишнього світу мовної фразеологічні одиниці. Те, що ми не можемо поставити знак рівності між значенням слова і вербально репрезентованим концептом, пояснюється суб'єктивною і ситуативної природою значення. Залежно від ситуації, особистих уподобань або знань ми вибираємо одне з багатьох значень слова. Говорячи про концепт, ми можемо наголосити лише на його багатоаспектності, яка виражається в тому, що він може бути представлений різними словами, складовими семантичного поля концепту, за якими завжди залишається невербальний досвід людини та людства. Він може, як і значення, змінюватися, але це не обумовлено ситуативними факторами. Його трансформація пов'язана, швидше, зі зміною ціннісних уявлень людини, якості умов навколишнього середовища, отриманням нових знань про явища природи, процеси, предмети і т.п.

Зміна концепту має більш постійний і стійкий характер. Значення не стільки змінюється, скільки переключається з одного на інше для адекватного вживання того чи іншого слова. Концепт накопичує свій зміст протягом усього часу існування людства, він не зникає повністю і не позбувається набутих компонентів. Значення з часом застаріває або зникає.

І значення, і поняття можуть бути репрезентовані тільки через мовну фразеологічну одиницю, на відміну від концепту. Поняття має універсальний, багато в чому науковий характер, значення – ситуативний і персональний, а національний характер через призму персонального. Значення найчастіше закріплені в тлумачних словниках, поняття – в термінології, концепти – у свідомості народу.

Концепт, як правило, співвідноситься більш ніж з однією лексичної одиницею, і логічним завершенням подібного підходу є його співвіднесення з планом вираження всієї сукупності різнорідних синонімічних (лексичних і фразеологічних) засобів, які описують його в мові.

Література

1. Беседина Н. А. Когнитивные механизмы фразеологической репрезентации в языке / Н. А. Беседина, Н. Н. Болдырев // Известия РАН. Серия литературы и языка. − 2007. – Т. 66, № 1. − С. 29.

2. Воркачев С. Г. Лингвокультурный концепт: типология в области бытования / Воркачев C. Г.  – В. : ВолГу, 2007.−400 с.

3. Карасик В. И. Ценностная картина мира: межкультурный аспект // Языковое сознание: содержание и функционирование. XIII Междунар. симп. по психолингвистике и теории коммуникации : тезисы. докл. ; под ред. Е. Ф. Тарасова. – М. : РАН ИЯ, 2000. – С. 107.

4. Олійник С. В. Оцінні фразеологічні одиниці в англійській та українській мовах: лінгвокогнітивний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.17 «Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство» / С. В. Олійник. – Донецьк, 2008. – 22 с.

5. Степанов Ю. С. Константы. Словарь русской культуры / Степанов Ю. С. – М. : Академический проект, 2004. – 990 с.